Мы ВКонтакте

Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання

1. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

2. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

3. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

4. Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

5. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

6. Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

7. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Коментар:

1. Відносини щодо лізингу регулюються рядом нормативних актів. Так, ст. 806 ЦК України містить визначення договору лізингу. Відповідно до цього визначення за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

2. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом (ст. 807 ЦК України).

Поняття основних фондів міститься у п. 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого під цим терміном слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

3. Положення щодо лізингу в значній мірі регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (з відповідними змінами). Пункт 1.18 названого Закону встановлює, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством. Цей же пункт зазначає, що лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Види лізингу визначаються пунктом 1.18.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого закріплено такий розподіл: оперативний лізинг (оренда); фінансовий лізинг; зворотний лізинг; до переліку лізингових операцій включено також оренду землі та оренду жилих приміщень.

Цей же нормативний акт містить визначення кожного з видів лізингу. Так, оперативний лізинг (оренда) визначається як господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу (пункт 1.18.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Зворотний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг (п. 1.18.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

4. Спеціальним нормативним актом, який безпосередньо регулює відносини лізингу, є Закон України "Про фінансовий лізинг" (в редакції Закону України від 11.12.2003 р. N 1381-IV, з відповідними змінами). Згідно з ч. 2 ст. 1 цього Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цим законом встановлюється порядок нарахування та сплати за договором (лізингові платежі).

Отже, ознаками договору лізингу є наступне: він укладається між суб'єктами господарювання; предметом такого договору є основні засоби; строк договору лізингу пов'язаний зі строком амортизації.

5. Закон України "Про фінансовий лізинг" містить перелік істотних умов договору лізингу (ст. 6): предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк дії договору лізингу обумовлюється строком амортизації основних фондів. Так, об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, що визначені ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.

6. При застосуванні цієї статті слід враховувати положення законодавства про фінансові послуги. Основним таким законодавчим актом є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" від 12.07.2001 р. N 2664-III. Стаття 4 названого Закону серед видів фінансових послуг містить фінансовий лізинг. Натомість оперативний лізинг (оренда) не віднесено до числа тих видів діяльності, які слід вважати фінансовими послугами. Разом з тим на сьогодні діє Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; Положення затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. N 21 (в редакції розпорядження від 24.06.2005 р. N 4241). Відповідно до п. 2.1 названого Положення юридична особа має можливість надавати послугу фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачене здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, а також за наявності: 1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно з установчими документами; 2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладення, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 3) довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг; 4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини.