Мы ВКонтакте

Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення

1. Вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.

2. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

3. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

4. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

5. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Коментар:

1. Процес перевезення вантажу складають наступні стадії: прийом вантажу до перевезення, переміщення вантажу, видача вантажу. Для процесу перевезення вантажу характерним є системність, єдність мети (як сам процес, так і його стадії спрямовані на досягнення спільної мети - переміщення вантажу) та динамічність.

Обов'язок перевізника щодо подання транспортного засобу задля перевезення передбачає визначення місця подання транспортного засобу.

Місцем подання транспортного засобу на повітряному транспорті є місце знаходження аеропортів, аеродромів або спеціально обладнаних зльотно-посадочних майданчиків. Наприклад, під час перевезень залізничним та внутрішнім водним транспортом транспортні засоби подаються у місця загального користування (залізнична станція, причал, пристань тощо) або у місця незагального користування (залізничні під'їзні колії, причали, що знаходяться у віданні підприємств та організацій). На морському транспорті місцем подання морського судна задля перевезення вантажів може бути морський порт (у такому випадку судно вважається поданим, якщо знаходиться в межах акваторії цього порту), причал або географічний район порта, якщо йдеться про перевезення у міжнародному сполученні (тоді зазначається один із портів визначеної країни), а також порт, названий у довгостроковому договорі перевезення. З виконанням обов'язку щодо подання транспортного засобу задля перевезення перевізник зобов'язаний привести транспортний засіб у технічно справний стан, щоб запобігти пошкодженню вантажу під час його перевезення. Транспортний засіб повинен бути, по-перше, у технічно справному стані, що має дозволити здійснити перевезення; по-друге, транспортний засіб повинен забезпечити перевезення певного виду вантажу; по-третє, транспортний засіб, його обладнання та призначені для перевезення місця мають відповідати вимогам законодавства щодо небезпечного перевезення (санітарним, протипожежним тощо).

2. Договір перевезення вантажу є реальним договором, він вважається укладеним з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Прийняття вантажу до перевезення відбувається шляхом передачі вантажовідправником вантажу перевізникові.

Наприклад, на залізничному транспорті договір перевезення вважається укладеним з моменту прийняття вантажу до перевезення, що засвідчується накладенням календарного штемпеля станції відправлення в перевізних документах. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, п. 23 Статуту залізниць України).

На автомобільному транспорті під прийманням вантажу розуміється подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформленням документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками або за разовими договорами. Заявка подається у виді та в строки, передбачені договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові договори повинні бути укладені у письмовій формі. Вантаж, поданий замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не приведений у відповідний стан у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилося з вини замовника. Місце фактичної здачі-приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці (пп. 10.1 - 10.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом).

З прийняттям вантажу до перевезення виникає питання про перехід права власності на вантаж до перевізника. Однак не можна однозначно заявити, що з прийняттям вантажу до перевізника переходить право власності на нього, оскільки сам вантажовідправник не завжди є власником цього вантажу.

Згідно з п. 51 Статуту залізниць України підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу майна переданих їм для перевезення вантажів з метою забезпечення гарантії належної провізної оплати та інших платежів. Заставне право діє, поки вантаж перебуває у віданні залізниці. Якщо вантажовідправник (вантажоодержувач) не внесе залізниці належні їй платежі, залізниця використовує заставне право і реалізує вантаж після закінчення передбаченого правилами граничного терміну його зберігання. Граничний термін зберігання не повинен перевищувати 30 діб.

Під час перевезення вантажів повітряним судном інтереси перевізника представляє командир повітряного судна, до компетенції якого належить право здійснити скидання вантажу, що у свою чергу можна розглядати як підставу припинення права власності на вантаж (ст. 38 Повітряного кодексу України).

3. Підготовка вантажу до перевезення пов'язується з обов'язком вантажовідправника забезпечити транспортабельність та збереження вантажу під час перевезення.

Зокрема, вантаж, який потребує тари або упаковки, має подаватися до перевезення у відповідній тарі або упаковці. Вимоги, яким повинна відповідати тара (упаковка), визначаються з урахуванням виду вантажу (навалочний, наливний тощо), його особливостей (наприклад, такий, що швидко псується) та умов перевезення і встановлюються правилами перевезення вантажів, які діють на всіх видах транспорту. Так, наприклад, п. 5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом передбачає, що упаковка мусить відповідати кліматичним умовам, вимогам митного режиму, упаковка може виконувати рекламні цілі.

Перевірка транспортабельності вантажу під час прийняття його до перевезення має суттєве юридичне значення, оскільки недотримання цього правила в частині огляду тари (упаковки) може призвести в наступному до втрати або пошкодження вантажу і, як наслідок, - до відповідальності перевізника. Перевізник вправі відмовити у прийнятті до перевезення вантажу, тара (упаковка) якого не забезпечує його збереження під час перевезення, або зробити відповідне застереження у перевізному документі (ст. 142, 153 КТМУ, п. 10.16 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, п. 3 Правил приймання вантажів до перевезення, п. 71 Статуту внутрішнього водного транспорту тощо).

На забезпечення збереження вантажів під час прийняття їх до перевезення спрямоване маркування вантажів, тобто нанесення на вантаж визначених надписів і умовних знаків.

Маркування вантажів здійснюється відповідно до правил перевезення вантажів і за умови втрати перевізного документа є засобом визначення належності вантажу і місця його призначення. Визначають відправникове (наноситься вантажовідправником) і транспортне (наноситься перевізником) маркування вантажів. Неправильне або неточне маркування вантажів може бути причиною їх доставки не за призначенням, затримки у доставці тощо. Тому правилами перевезення вантажів різними видами транспорту передбачено обов'язкове здійснення маркування під час прийняття вантажів до перевезення (п. 8.18 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, п. 15 Правил приймання вантажів до перевезення тощо).

Вантажовідправник має право застрахувати вантаж. Це право регулюється транспортними кодексами, статутами та правилами перевезення. Порядок страхування встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами, як-то: Закон України "Про страхування" від 07.03.96 р.; Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 р. N 733; інші нормативні акти (див. коментар до ст. 352, 353, 354, 355 цього Кодексу).

4. Під час подання вантажу до перевезення вантажовідправник зобов'язаний передати перевізнику всі документи на вантаж, як того вимагають портові, митні, санітарні правила тощо. У випадках, коли для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Ці документи, як правило, засвідчують стан вантажу, його якість або інші властивості на момент подання до перевезення. Наприклад, стан певної категорії вантажів (нафтоналивні, зернові тощо) визначається сертифікатами, а щодо продуктів тваринного походження - ветеринарними посвідченнями.

До спеціальних документів можна віднести декларацію про вантажі і декларацію про небезпечні вантажі, які є документами, що вміщують інформацію про вантаж, необхідну для забезпечення належного розміщення та безпечного морського перевезення відповідно до Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженого наказом Мінтрансу України від 14.12.98 р. N 497.

Під час прийняття до перевезення радіоактивних матеріалів вантажовідправник зобов'язаний надати перевізнику документи, зазначені у Положенні про порядок здійснення перевезення радіоактивних матеріалів територією України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. N 1373.

5. З прийняттям вантажу до перевезення у перевізника виникає обов'язок видати вантажовідправнику документ, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення.

На залізничному транспорті перевізник видає вантажоодержувачу накладну. Дата прийняття вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції відправлення. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція відправлення видає відправнику квитанцію. Прийняття вантажів до перевезення повітряним транспортом оформлюється видачею вантажної накладної. На внутрішньому водному транспорті вантаж вважається прийнятим до перевезення з моменту видачі вантажовідправнику вантажної квитанції. Особливості має порядок прийняття вантажів на автомобільному транспорті. Прийняття вантажу засвідчується підписом шофера на всіх примірниках товарно-транспортної накладної, один з яких залишається вантажовідправникові. Задля перевезення вантажу морським транспортом вантажовідправник повинен скласти за своїм підписом і передати перевізнику вантажевий ордер. У ньому містяться дані про назву вантажу, його характеристики, рід упаковки тощо. На підставі вантажевого ордера перевізник складає штурманську розписку. Після закінчення завантаження кількість і вага вантажу, зазначені в штурманській розписці, заносяться до коносамент.