Мы ВКонтакте

Стаття 366. Договір комерційної концесії

1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

2. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

Коментар:

1. Комерційна концесія є новим інститутом в українському праві, який вперше знайшов легальне закріплення в Господарському та Цивільному кодексах України, прийнятих у 2003 р. У практиці зарубіжних країн (крім країн СНД) подібні відносини охоплюються поняттям "франчайзинг". Однак український законодавець, як і законодавці країн СНД, не сприйняли таку назву, отже і в Господарському і в Цивільному кодексах України даний договір називається договором комерційної концесії.

Комерційна концесія передбачає передачу однією особою - правоволодільцем іншій особі - користувачу на оплатній основі комплексу належних правоволодільцеві прав для застосування їх користувачем у підприємницькій діяльності. Права, що передаються користувачу, можуть бути правами на засоби індивідуалізації (торговельна марка (знак для товарів і послуг), комерційне найменування, географічне позначення тощо), правом на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, правом використовувати технології виробництва або системи продажу, правом на використання ноу-хау, комерційної інформації, комерційного досвіду, ділової репутації правоволодільця тощо. Фактично комерційна концесія - це організація бізнесу, коли компанія - правоволоділець передає іншій компанії або приватному підприємцю своє право на продаж товарів та послуг в обмін на обов'язок користувача продавати такі товари і послуги із дотриманням якісних характеристик, застосуванням обумовлених технологій, під визначеною торговельною маркою тощо.

2. Характерною ознакою комерційної концесії є те, що правоволоділець передає користувачеві права для застосування їх у підприємницькій діяльності. Види підприємницької діяльності, якою займаються правоволоділець та користувач, можуть бути різноманітними - торговельна діяльність, сфера обслуговування, готельний або ресторанний бізнес, юридичні, аудиторські консалтингові послуги тощо. Отже, сторони договору комерційної концесії мають обов'язково бути зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Цим договір комерційної концесії, зокрема, відрізняється від договорів у сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (гл. 75 ЦК), на підставі яких об'єкти інтелектуальної власності можуть передаватися з будь-якою метою будь-яким суб'єктам.

Договір комерційної концесії є двостороннім, оскільки і правоволоділець, і користувач мають комплекс кореспондуючих один одному прав та обов'язків (див. ст. 370 та 371 ГК). Договір комерційної концесії завжди є оплатним, оскільки за використання наданих прав користувач має сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду (ст. 369 ГК). Договір комерційної концесії є консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі (ст. 367 ГК) згоди по всіх істотних умовах.

Договір комерційної концесії може бути як строковим, так і без визначення строку дії. Це положення є спеціальним правилом, встановленим саме для договорів комерційної концесії, оскільки за загальним правилом ч. 3 ст. 180 ГК строк договору належить до його істотних умов та обов'язково має бути погоджений сторонами під загрозою визнання договору неукладеним.

У договорі комерційної концесії може бути визначена певна територія, на якій користувач вправі застосувати надані йому права (країна, область, населений пункт тощо). У такому випадку користувач вправі здійснювати свою підприємницьку діяльність із застосуванням торговельної марки, комерційного досвіду або інших прав, наданих йому правоволодільцем, виключно на зазначеній території. Якщо сторони в договорі комерційної концесії не ввели територіальних обмежень, користувач може провадити свою діяльність у будь-якому місці на власний розсуд.