Мы ВКонтакте

Стаття 374. Зміна та розірвання договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

2. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на зміни договору лише з дня державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 367 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про зміну договору раніше.

3. Кожна із сторін договору комерційної концесії, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.

4. Дострокове розірвання договору комерційної концесії, укладеного на визначений строк, а також розірвання договору, укладеного без визначення строку, підлягають державній реєстрації відповідно до статті 367 цього Кодексу.

5. При оголошенні правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом) договір комерційної концесії припиняється.

Коментар:

1. Коментована стаття містить правила щодо здійснення зміни та припинення договору комерційної концесії. Так, умови договору комерційної концесії повинні здійснюватися за правилами ст. 188 ГК. Це означає, що основним способом зміни договору комерційної концесії є домовленість сторін (правоволодільця та користувача), закріплена у відповідній додатковій угоді. Пропозиція щодо внесення змін до договору комерційної концесії може бути зроблена як правоволодільцем, так і користувачем та направлена другій стороні. Іншій стороні Господарський кодекс надає 20 днів з моменту одержання пропозиції для прийняття рішення щодо зміни договору. Якщо рішення позитивне, сторони укладають відповідну додаткову угоду. Якщо інша сторона не бажає вносити зміни до договору, спір може бути переданий на вирішення суду. Правда, в такому випадку позивачу треба буде мати докази об'єктивної необхідності внесення змін до договору комерційної концесії.

Додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору комерційної концесії, як і сам договір комерційної концесії, підлягає державній реєстрації, яка здійснюється за правилами ст. 367 ГК. До моменту державної реєстрації змін вони є обов'язковими для виконання сторонами договору, але на них не можна посилатися у відносинах із третіми особами (наприклад, споживачами товарів, робіт, послуг, що надаються користувачем за договором комерційної концесії). Виключення з цього правила стосується випадків, коли треті особи знали або повинні були знати про проведені зміни раніше (наприклад, були письмово повідомлені про це правоволодільцем або користувачем). Але в будь-якому випадку доводити обізнаність третіх осіб із внесеними до договору комерційної концесії змінами мають сторони цього договору.

2. Частина 3 коментованої статті дозволяє кожній із сторін договору комерційної концесії, укладеного без зазначення строку, в будь-який час відмовитися від подальшого виконання договору. Про таке рішення сторона має повідомити іншу сторону не пізніше ніж за шість місяців, якщо більший строк не передбачений договором. Якщо виходити із буквального тлумачення даної норми, можна дійти висновку, що сторони в договорі не можуть домовитися про менш тривалий строк для повідомлення про розірвання договору комерційної концесії, хоча це суперечить основоположному принципу договірного права - принципу свободи договору. Положення ч. 3 коментованої статті в цілому суперечать ч. 3 ст. 180 ГК, відповідно до якої строк є істотною умовою будь-якого господарського договору. Отже, виходячи із цих загальних положень договір комерційної концесії, в якому не зазначений строк, має бути визнаний неукладеним через недосягнення згоди по істотній умові.

Частина 4 коментованої статті передбачає обов'язкову державну реєстрацію розірвання договору комерційної концесії, укладеного на невизначений строк, та дострокового розірвання договору комерційної концесії із визначеним строком. Державна реєстрація здійснюється відповідно до правил ст. 367 ГК, із чого можна дійти висновку, що ГК допускає тільки розірвання договору комерційної концесії за домовленістю сторін шляхом складення додаткової угоди, яку можна зареєструвати. Залишається незрозумілим, яким чином має бути зареєстрована одностороння відмова від договору, що дозволяється ч. 3 коментованої статті. Можливо, відповідь на це питання буде надана практикою, коли однозначно будуть розроблені правила державної реєстрації договорів комерційної концесії.

Договір комерційної концесії, незалежно від строку, на який він укладений, автоматично припиняється в разі оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом). У даному випадку скоріше за все мова йде про останню стадію процедури банкрутства - оголошення боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (розд. 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), оскільки між порушенням провадження у справі про банкрутство до визнання боржника банкрутом може пройти дуже тривалий час або визнання боржника банкрутом може взагалі не мати місця (якщо, наприклад, процедура санації боржника дозволила погасити борги).