Мы ВКонтакте

Стаття 377. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

1. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

2. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

3. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Коментар:

1. Частина 1 коментованої статті містить визначення зовнішньоекономічної діяльності як одного з видів господарської діяльності. До прийняття Кодексу нормативне визначення зовнішньоекономічної діяльності містилося в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність": "діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами" (ст. 1). Як бачимо, зазначена норма Закону України визначає конститутивною ознакою зовнішньоекономічної діяльності взаємовідносини між українськими та іноземними суб'єктами. Таким чином, законодавець проголошував, що будь-які відносини, які містять так званий "іноземний елемент", тобто будь-які правовідносини з іноземним учасником (за участю нерезидента), де б вони не виникали і не здійснювалися, є проявом зовнішньоекономічної діяльності.

Прийняття Кодексу свідчить про те, що законодавець вирішив використати антагоністичний підхід до визначення такої діяльності. Дефініція зовнішньоекономічної діяльності, яку дає Кодекс, визначає єдиною ознакою такої діяльності можливість перетину митного кордону України майном та/або робочою силою.

Слід сказати, що питання про ознаки зовнішньоекономічної діяльності були предметом тривалої наукової дискусії ще в радянські часи. (Для тих кого зацікавлять основні погляди із зазначеного питання, див. И. С. Зыкин. "Внешнеэкономические операции: право и практика", Москва, 1994). Ще тоді в радянській правовій доктрині існувало два основних підходи щодо визначення зовнішньоекономічної діяльності: або через наявність іноземного елемента або через факт перетину майном митного кордону. На жаль, у сучасному періоді історії України зазначена дискусія не продовжилась у такому ж масштабі. (На нашу думку, через те, що всі сили відповідних фахівців поглинула дискусія про співвідношення спочатку проектів, а потім і нормативних актів - Господарського та Цивільного кодексів. Вважаємо, що історики права ще зможуть оцінити, скільки ж цікавих та вкрай необхідних правничих книг та статей не було написано через таку непродуктивну дискусію). Проте визначення зовнішньоекономічної діяльності, яке дано в коментованій статті, не маючи належного доктринального підґрунтя, на нашу думку, породжує досить багато запитань. І досить значний масив підзаконних актів, і правозастосовча практика до цього моменту не мають у своєму розпорядженні інструментів, які б дозволяли регулювати відносини між двома українськими підприємствами, як зовнішньоекономічні, якщо в ході взаємовідносин між ними певне майно може перетинати Митний кордон. (Нами виділено слово "може", оскільки норма сконструйована таким чином, що для класифікації відносин достатньо не факту перетину кордону зазначеним майном, а лише потреби в такому перетині, яка, звичайно, може і не реалізуватися).

Досить незвичною є й можливість визнання того, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність лише на підставі того, що працівники цього підприємства перетнули митний кордон (наприклад, поїхали у відрядження за кордон). Поки що досить важко сприйняти підхід, при якому продаж українським підприємством будь-якого майна іноземному суб'єкту не буде визначатися як зовнішньоекономічна діяльність, якщо сторони обумовлять, що приймання такого майна іноземним суб'єктом буде здійснено на митній території України і сторони у відповідному договорі не наголосять про можливість вивозу такого товару через митний кордон. Вважаємо, що зазначені та інші питання знайдуть своє вирішення в ході подальшого напрацювання підзаконних актів, які регламентуватимуть зовнішньоекономічну діяльність відповідно до норм Кодексу.

2. Частина 2 коментованої статті містить принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Ці принципи мають достатньо велике значення, оскільки визначають базові основи здійснення такої діяльності. Зазначений перелік не є виключним, ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" містить більш широкий перелік принципів зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, названа стаття Закону розкриває зміст цих принципів. Однак, застосовуючи норми цієї статті Закону, слід брати до уваги, що вони можуть бути застосовані лише в тій частині, яка не суперечить нормам Кодексу (див. коментар до ст. 68 Кодексу).

3. Частина 3 коментованої статті, дещо повторюючи норми статті 68 Кодексу, традиційно визначає перелік видів нормативних актів, які регламентують загальні умови та порядок здійснення суб'єктами господарювання зовнішньоекономічної діяльності. Звертаємо увагу, що законодавець говорить про регулювання саме загальних умов та порядку, ще раз підкреслюючи, що конкретні та особливі аспекти зовнішньоекономічних відносин регламентуються як законами, так і підзаконними актами.