Мы ВКонтакте

Стаття 381. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій

1. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії.

2. Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначаються законом.

3. Режим квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджується у випадках, передбачених законом, чинними міжнародними договорами України, та здійснюється шляхом обмеження загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, яка може бути ввезена (вивезена) за певний період. Порядок квотування зазначених операцій та види квот визначаються законом.

4. Інформація щодо введення режиму ліцензування або квотування публікується в офіційних виданнях у порядку, встановленому законом.

Коментар:

1. Стаття визначає деякі аспекти таких важливих механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, як ліцензування і квотування. Частини 1 і 2 коментованої статті окреслюють окремі засади ліцензування зовнішньоекономічних операцій. Перелік об'єктів, експорт та імпорт яких ліцензується, відповідно до ч. 1 коментованої статті здійснюється Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма кореспондується з пп. 17 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", відповідно до якого на зазначений орган покладається забезпечення проведення зовнішньоекономічної політики та регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Оскільки визначення в акті Кабінету Міністрів переліку зазначених об'єктів породжує права й обов'язки для досить широкого кола суб'єктів, то є всі підстави вважати, що такий акт Кабінету Міністрів є актом нормативного характеру і повинен бути прийнятий у формі постанови Кабінету Міністрів (ч. 2 ст. 53 цього ж Закону України). Визначення ліцензій у зовнішньоекономічній діяльності, їх класифікація містяться у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Стаття 16 цього ж Закону дає визначення процесу ліцензування, встановлює умови його запровадження та умови видачі відповідних ліцензій.

Як показує практика, наприкінці кожного року Кабінет Міністрів видає постанову, в якій передбачає перелік товарів, експорт і імпорт яких підлягає ліцензуванню, а також уповноважені державні органи, з якими Міністерство економіки погоджує видачу ліцензій на ті чи інші товари.

2. Частина 3 статті обумовлює загальні засади квотування зовнішньоекономічних операцій, визначаючи цей механізм як обмеження загальної кількості та/або сумарної вартості товарів, які можуть бути ввезені чи вивезені. Стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" дає визначення чотирьох видів квот - глобальних, групових, експортних/імпортних та індивідуальних. Коментована норма містить відсилання на спеціальний закон, який повинен визначати порядок квотування. На нашу думку, ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" хоча і містить окремі норми щодо квотування, все ж явно недостатньо регулює цей досить складний механізм. Вочевидь, законодавець все ж мав на увазі прийняття в майбутньому спеціального закону, який би у відповідності з нормами Кодексу врегулював всі аспекти квотування у зовнішньоекономічній діяльності. На сьогоднішній день загальні обсяги квот на наступний рік визначаються, як правило, наприкінці кожного року в тій же самій постанові Кабінету Міністрів, яка визначає і переліки товарів, що підлягають ліцензуванню.