Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів

Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

 

Коментар:

Коментована стаття регулює питання участі у справі кількох позивачів та відповідачів, отже, йдеться про процесуальну співучасть. Співучасть — це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні у господарському процесі на підставі наявності спільного права або спільного обов'язку. Процесуальна співучасть, об'єднання позовів для спільного і одночасного розгляду дає змогу прискорити розв'язання господарського спору, оскільки господарський суд замість кількох окремих справ розглядає одну і відповідно приймає одне рішення. Процесуальна співучасть можлива тоді, коли інтереси співучасників однієї сторони не суперечать один одному, і виникає на підставі матеріальних правовідносин, які виникли до процесу.

Від співучасті необхідно відрізняти об'єднання позовів, коли суб'єктивні права та обов'язки не залежать одне від одного, а множинність осіб виникає за розсудом судді (суду) з метою процесуальної економії. Виділяють такі види співучасті: 1) активна співучасть — декілька позивачів пред'являють позов до одного відповідача; 2) пасивна співучасть — один позивач пред'являє позов до декількох відповідачів; 3) змішана співучасть — декілька позивачів пред'являють позов до декількох відповідачів.

За ступенем обов'язковості, а відповідно і змісту, процесуальна співучасть буває: 1) обов 'язковою, коли характер спірних матеріальних правовідносин такий, що питання щодо прав та обов'язків одного із суб'єктів неможливо вирішити без залучення до справи інших суб'єктів цих відносин; 2) факультативною, коли немає обов'язкової множинності суб'єктів. Однак чинний ГПК України не визначає підстав настання обов'язкової чи факультативної співучасті, хоча зі змісту ст. 58 цього Кодексу можна зробити висновок, що йдеться про факультативну співучасть за наявністю однорідних вимог.

При співучасті кожний співучасник користується всіма правами сторони і виступає у судовому процесі самостійно. Процесуальні права та обов'язки співучасника не залежать від кількості осіб з аналогічною процесуальною правосуб'єктністю, їх рівність і незалежність є наслідком того, що всі співучасники є самостійними суб'єктами господарських процесуальних правовідносин. Тобто кожен зі співучасників виконує тільки ті, передбачені законом, дії, які він вважає необхідним для захисту своїх прав та інтересів. Характер процесуально-правових взаємовідносин між співучасниками ґрунтується на засадах автономії і диспозитивності. Дії чи бездіяльність їх не залежить від поведінки інших співучасників, а залежить від їх особистого волевиявлення. Обов'язок доказування вимог чи заперечень, законна сила судового рішення діють щодо кожного співучасника окремо.