Мы ВКонтакте

Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

 

Коментар:

 

Коментована стаття передбачає можливість участі у судовому процесі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, до яких відносять суб'єктів господарсько-процесуальних відносин, які беруть участь у процесі у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та обов'язків.

Зі змісту коментованої статті також випливає, що участь у процесі цього виду третіх осіб спрямована на захист прав тієї сторони, на боці якої вона діє, недопущення для неї несприятливого рішення суду, оскільки останнє матиме для третьої особи преюдиціальне значення — надасть право стороні вимагати відшкодування збитків від третьої особи за правом регресу. Крім запобігання пред'явленню невигідного для себе регресного позову, третя особа може бути заінтересованою також у тому, що, вступивши у процес у справі між сторонами, зможе своєчасно запобігти порушенню своїх прав тощо.

Слід зазначити, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, відрізняються від іншого виду третіх осіб характером заінтересованості: вони заінтересовані не в предметі спору, а у певному результаті спору, оскільки той чи інший результат вирішення спору може вплинути на їх взаємовідносини з однією зі сторін у справі.

Відповідно до коментованої статті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.

Коментована стаття та судова практика розрізняє два види третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) які беруть участь у процесі на стороні позивача; 2) які беруть участь у процесі на стороні відповідача. При цьому закон містить положення щодо кількості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову. Отже, одна й та сама особа може брати участь у справі як третя особа тільки з боку однієї сторони (позивача або відповідача), але на боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Залежно від порядку вступу у процес виділяють дві групи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: 1) які вступають у процес за власною ініціативою; 2) які залучаються до участі у справі.

Особливістю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є те, що вони вступають в процес, на відміну від третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, не подаючи про це заяви. Більше того, вступати у процес вони можуть не лише за своєю ініціативою, а за ініціативою господарського суду, клопотанням сторін та прокурора. Підставою виникнення заінтересованості третіх осіб цього виду є їх допроцесуальний зв'язок з однією зі сторін господарської справи.

Вирішуючи питання про вступ третьої особи у справу, господарський суд має перевірити існування між нею і однією зі сторін правових відносин і можливість впливу на них рішення суду у справі між сторонами. При розгляді господарським судом заяви про залучення третіх осіб інші особи, які беруть участь у справі, вправі оспорювати доцільність їх участі у процесі. При цьому, визначаючи доцільність або недоцільність залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, кожна зі сторін, яка викладає свою позицію у порядку, передбаченому цим Кодексом, може висловити свої міркування з приводу законності і обґрунтованості такої ухвали в апеляційній скарзі на рішення господарського суду. Зокрема, коментована стаття передбачає, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача має бути зазначено, на яких підставах третіх осіб слід залучити або допустити до участі у справі. Про наслідки вирішення заяви щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, господарський суд постановляє ухвалу залежно від наявності або відсутності у цієї особи юридичного інтересу до цієї справи.

Оскільки треті особи, про яких йдеться у коментованій статті, не заявляють самостійних вимог, вони користуються не всіма процесуальними правами, що надаються сторонам. Зазначений висновок випливає зі змісту ч. 4 коментованої статті, згідно з якою треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Існування цієї норми у чинному ГПК України зумовлено тим, що треті особи без самостійних вимог не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин сторін.

Коментована стаття містить вичерпний перелік процесуальних дій, які не можуть вчиняти треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вони не можуть вимагати повторення для них тих процесуальних дій, які були здійснені сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, до їх вступу у процес. У доказовій діяльності третя особа діє незалежно від сторін. Виконання чи утримання від виконання певних процесуальних дій базується на принципі диспозитивності і повністю залежить від третіх осіб, але, виходячи з положень принципу об'єктивної істини, з необхідності всебічного і повного з'ясування дійсних обставин справи, господарський суд на заяву сторони може зобов'язати третю особу виконати певні процесуальні дії, зокрема подати наявні у неї письмові докази тощо.

Третя особа, яка бере участь у справі на стороні відповідача, не має права заявляти зустрічний позов, але з дозволу господарського суду може виконати дії, що означають зміну нею процесуальної правосуб'єктності, — вона може стати третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, та співучасником.

Отже, участь третьої особи у процесі сприяє всебічному, повному та об'єктивному встановленню судом дійсних обставин справи, прав та обов'язків, а також постановленню обґрунтованого рішення.