Мы ВКонтакте

Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Довіреність громадянина, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

 

Коментар:

 

Представництво у господарському процесі є процесуальним засобом реалізації особами, зазначеними у статтях 1, 2 цього Кодексу, права на судовий захист від посягань на їх інтереси, що гарантовані Конституцією України (ст. 55).

Процесуальне представництво відрізняється від представництва у господарських правовідносинах, оскільки представник у господарських правовідносинах укладає від імені особи, яку він представляє, господарські угоди, що мають для неї обов'язкову силу, породжують певні права та обов'язки, тоді як при процесуальному представництві представник захищає інтереси особи, яку він представляє, тільки у господарському суді, сприяючи здійсненню правосуддя.

Представництво у господарському процесі можливе у будь-якій справі, що розглядається господарським судом у порядку господарського судочинства, на всіх стадіях його розвитку. У зв'язку з цим представництво у господарському процесі — це процесуальна діяльність особи (представника), спрямована на захист суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, а також сприяння суду у всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні обставин справи, у постановленні законного і обґрунтованого рішення. Представник у господарському судочинстві покликаний виконувати дві основні функції: 1) захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правонаступництво); 2) представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).

Відповідно до коментованої статті справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Отже, всі особи, які беруть участь у справі, можуть вести справи у господарському судочинстві через своїх представників.

Процесуальний представник діє у господарському процесі від імені і в інтересах іншої особи у межах наданих нею повноважень. Відповідно до ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. У зв'язку з цим процесуально-правові відносини складаються у зв'язку з визначенням і оформленням повноважень представника у господарському процесі. Отже, обсяг прав представника у господарському суді визначається цим Кодексом, а також повноваженнями, наданими йому особою, представником якої він є.

Згідно із коментованою статтею керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Слід також враховувати, що законодавець не ототожнює поняття "уповноважена особа" і "представник", оскільки керівники підприємств та організацій не завжди є їх представниками. Повноваження інших осіб мають підтверджуватися довіреністю від імені підприємства, організації тощо. Такий висновок випливає зі змісту ч. З цієї статті, згідно з якою представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. При цьому довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Залежно від структури керівних органів юридичних осіб, що видають довіреності, можна виділити:

організації з одноособовим керівництвом — довіреність на ведення справ у господарському суді, як правило, видається юрисконсульту чи іншому співпрацівнику за підписом керівника юридичної особи або його заступника чи іншої службової особи, що має на це відповідні повноваження (наприклад, наказом тощо), і скріплюється печаткою зазначеною юридичної особи;

організації з колегіальним органом управління — довіреність видається представнику за підписом службових осіб, уповноважених статутом чи положенням (наприклад, голови правління, його заступника тощо). Довіреності видаються для захисту прав та інтересів тих сторін і третіх осіб, представниками яких є особи, що їх одержали. При цьому порядок видачі та скасування довіреності регламентується загальними правилами глави 17 ЦК України.

Повноваження сторони або третьої особи може здійснювати також її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. У такому разі відособлений підрозділ юридичної особи має право від імені останньої заявляти позови, направляти відзиви на позовні заяви, здійснювати інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом. При цьому у виданій представникові довіреності можуть бути зроблені застереження або обмеження повноважень представника на вчинення певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 коментованої статті громадяни можуть вести свої справи у господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Враховуючи, що право на звернення до господарського суду згідно зі статтями 1, 2 цього Кодексу надано також фізичним особам, які набули статусу суб'єкта господарської діяльності, можна констатувати, що у коментованій статті йдеться саме про громадян — фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності (глава 5 ЦК України, статті 1, 2, 128 ГК України).

У судовій практиці поширено здійснення процесуального представництва адвокатами, які функціонують з метою надання юридичної допомога, що передбачено ст. 59 Конституції України, а організація і порядок діяльності адвокатури визначаються Законом України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру" та іншими законодавчими актами.

Господарський процесуальний представник зобов'язаний сумлінно вести справу у суді, користуватися належними йому правами і виконувати господарсько-процесуальні обов'язки. Посадові особи підприємств, установ, організацій, а також адвокати, які виконують функції процесуального представника у господарському судочинстві, за несумлінне ведення справи можуть нести передбачену чинним законодавством відповідальність (ст. 140 КЗпП, ст. 16 Закону Украй™ "Про адвокатуру" тощо).