Мы ВКонтакте

Стаття 66. Підстави забезпечення позову

Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

 

Коментар:

Коментована стаття містить правила про підстави забезпечення позову у господарському процесі, що є по суті створенням можливості для майбутнього реального виконання рішення господарського суду. Воно застосовується тоді, коли відповідач здійснює або може здійснити дії, які можуть утруднити або зробити неможливим реальне виконання судового рішення. Слід зазначити, що закріплення у процесуальному законодавстві таких положень є однією з гарантій захисту прав та інтересів юридичних та фізичних осіб, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

Забезпечення позову у господарському процесі — це вжиття господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Здійснення господарським судом дій щодо забезпечення позову провадиться у разі необхідності з метою забезпечення виконання рішення суду. Так, відповідно до коментованої статті забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, підставами забезпечення господарського позову є: 1) утруднення виконання рішення господарського суду; 2) неможливість виконання рішення господарського суду. Наявність цих підстав необхідна, інакше безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушення прав та інтересів сторін у справі, що є неприпустимим.

Коментована стаття визначає осіб, які мають право порушувати питання про забезпечення позову, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, ініціаторами цієї процесуальної дії можуть бути як особи, які беруть участь у справі (одна зі сторін у справі, прокурор чи його заступник, який подав позов), так і господарський суд (суддя). У першому випадку позивач подає до господарського суду заяву про забезпечення позову. Вимоги про забезпечення позову може бути викладено як безпосередньо у позовній заяві, так і в окремій заяві, адресованій господарському суду. Отже, відповідно до коментованої статті суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача або з власної ініціативи.

Слід враховувати, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути прийняті як щодо первісного, так і зустрічного позову, а також щодо позовів третіх осіб, які вступили у справу із самостійними позовними вимогами на предмет спору (ч. З ст. 26 цього Кодексу).

Заходи щодо забезпечення позову не можуть розповсюджуватися на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що пояснюється відсутністю самого позову.

Отже, заходи щодо забезпечення позову застосовуються господарським судом: 1) за заявою позивача — сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов (ст. 66); 2) за ініціативи господарського суду, але за наявності обгрунтованих підстав, за наявності яких за час провадження у справі майно відповідача може зникнути або суттєво погіршитися, що може зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду (ст. 66); 3) за заявою відповідача — у разі подання зустрічного позову (ст. 60); 4) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки вона користується правами позивача (ст. 26).

Коментована стаття передбачає, що забезпечення позову може проводитися на будь-якій стадії процесу, починаючи від порушення провадження у справі і до ухвалення господарським судом рішення по суті справи. Зокрема, закон передбачає можливість вжиття заходів щодо забезпечення позову при підготовці справи до розгляду (п. 10 ст. 65 цього Кодексу).

Господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, у кожному конкретному випадку повинен правильно оцінити обставини справи та прийняти відповідне рішення, що зумовлено не лише вимогами щодо винесення рішення (статті 82—89 цього Кодексу), а й відсутністю у законі точного переліку господарських спорів або обставин, за наявності яких вживаються заходи до забезпечення позову. Водночас позитивне вирішення господарським судом питання щодо забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, тому за відсутності достатніх правових підстав господарський суд може відмовити у забезпеченні позову.

Відмова у вжитті заходів щодо забезпечення позову не перешкоджає особам, зазначеним у коментованій статті, у разі зміни обставин знову звернутися до господарського суду з відповідною заявою, навівши необхідні докази, але тільки до ухвалення рішення господарським судом по суті позовних вимог. Якщо ж про це зазначається у рішенні господарського суду, то така відмова може бути оскаржена одночасно з оскарженням рішення господарського суду за правилами розділу XII цього Кодексу.