Мы ВКонтакте

Стаття 68. Скасування забезпечення позову

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

 

Коментар:

Чинним господарсько-процесуальним законодавством передбачається не лише можливість забезпечення позову, але й скасування забезпечення позову. На жаль, коментована стаття не містить чітко визначених підстав для скасування забезпечення позову, проте зазначене питання вирішується господарським судом з урахуванням норм цього Кодексу, відповідно до яких винесена судом ухвала або рішення мають бути законними та обгрунтованими. Це означає, що скасування забезпечення позову провадиться господарським судом, який розглядає справу, за наявності доказів про те, що зникли причини, які були підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

За змістом коментованої статті можливими є декілька ситуацій (обставин), за наявності яких господарський суд може скасувати забезпечення позову, про що зазначається в ухвалі чи рішенні. Зокрема, скасування забезпечення позову можливе у випадках, перелік яких не є вичерпним:

1) господарський суд може скасувати забезпечення позову як за власною ініціативою, так і за ініціативою осіб, зазначених у ст. 66 цього Кодексу, які не позбавлені можливості брати безпосередню участь у вирішенні судом цього питання. При цьому господарський суд може скасувати заходи забезпечення позову у будь-який час у ході розгляду судової справи за заявою осіб, які беруть участь у справі (наприклад, підставою для скасування є зміна умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову);

2) господарський суд одночасно з винесенням рішення або після цього може постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову за наявності достатніх правових підстав, що пояснюється можливістю скасування забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, тобто як при розгляді справи, так і при виконанні рішення. Питання щодо скасування забезпечення позову вирішується суддею, який розглядає зазначену справу, з повідомленням про це осіб, які беруть участь у справі, однак їх неявка у судове засідання не є перешкодою для вирішення цього питання.

Коментована стаття містить імперативне правило, відповідно до якого у разі скасування забезпечення позову господарський суд зобов'язаний зазначити про це в рішенні або ухвалі.

У коментованій статті не врегульоване питання щодо можливості зміни заходів до забезпечення позову, але за аналогією можна дійти висновку про можливість у разі необхідності змінити заходи забезпечення позову, що здійснюється з власної ініціативи господарського суду або за заявою інших осіб, які беруть участь у справі, про що виноситься відповідна ухвала. Оскільки зміна заходів до забезпечення позову стосується не лише учасників судової справи, а й інших осіб (наприклад установ банку, державних виконавців тощо, які виконували ухвалу про забезпечення позову), тому ухвала чи рішення господарського суду, в яких зазначається про зміну заходів щодо забезпечення позову або про їх скасування, надсилаються зацікавленим сторонам у справі.

Закон однаково захищає законні права та інтереси як позивача, так і відповідача, що відповідає принципу процесуальної рівності сторін перед законом і судом (ст. 4-2 цього Кодексу). Отже, незважаючи на деякі обмеження прав відповідача внаслідок забезпечення позову, законом передбачені певні гарантії інтересів відповідача, які полягають у такому: 1) ухвалу з питань забезпечення позову можна оскаржити; 2) можна вимагати від позивача відшкодування завданих заходами забезпечення позову збитків, якщо: а) ініціатором подання заяви про забезпечення позову звернувся позивач; б) прийнято рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову.