Мы ВКонтакте

Стаття 78. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін

Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

 

Коментар:

Сторони у судовому засіданні користуються рівними матеріальними і процесуальними правами, якими мають право вільно розпоряджатися. Здійснення сторонами зазначених у коментованій стороні дій є реалізацією наданих їм процесуальних прав (ст. 22 цього Кодексу) щодо захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Волевиявлення сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, які підписуються: про відмову від позову — позивачем, про визнання позову — відповідачем, про мирову угоду — позивачем і відповідачем. При цьому позивач може відмовитися від позову повністю або частково, а відповідач — визнати господарський позов повністю або частково.

Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем є одностороннім волевиявленням позивача та відповідача, що спрямоване на урегулювання господарського спору. При цьому господарський суд повинен перевірити законність такої відмови, чи не порушені при цьому права інших осіб чи держави.

Мирова угода є двостороннім волевиявленням, спрямованим на урегулювання спору шляхом взаємних поступок, внаслідок чого можна врегулювати спір повністю або частково. Зокрема, у разі укладання мирової угоди сторони можуть передбачити порядок розподілу судових витрат, витрат щодо оплати послуг адвоката тощо.

Оскільки зазначені у коментованій статті правомочності сторін є найбільш суттєвими, суддя зобов'язаний до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій (див. ст. 80 та коментар до неї). Особливо це важливо у випадках відмови позивача від позову та мирової угоди, оскільки у разі відмови від позову та затвердження мирової угоди провадження у справі припиняється і закон не допускає пред'явлення тотожного позову у майбутньому. Зокрема, у разі припинення провадження у справі, відмови позивача від позову або укладення мирової угоди вторинне звернення до господарського суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет та за тих самих підстав не допускається.

Коментована стаття покладає на господарський суд обов'язок перевірити повноваження представників сторін на здійснення зазначених дій, адже у довіреності представників сторін не завжди можуть бути передбачені повноваження щодо укладання мирової угоди, відмови від позову або його визнання. Отже, здійснювати такі дії можуть лише уповноважені та те особи.

Коментована стаття в імперативному порядку встановлює вимоги щодо змісту мирової угоди, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову, що є цілком логічним, оскільки: 1) примирення є рішенням сторін, а не інших осіб, які беруть участь у справі, і відповідно, стосується лише їх прав та обов'язків; 2) предметом господарського позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка виникає зі спірних правовідносин та щодо якої господарський суд повинен прийняти рішення у справі. Отже, при укладанні мирової угоди сторони доходять згоди з предмета господарського позову.

Господарський суд може прийняти одне з двох можливих рішень щодо поданих заяв про відмову позивача від позову або затвердження мирової угоди: прийняти їх або не прийняти. У разі прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ст. 80 цього Кодексу).

У разі визнання позову відповідачем господарський суд виносить рішення згідно з вимогами статей 82—87 ГПК України, а якщо до прийняття господарським судом рішення відповідач задовольнив позовні вимоги позивача добровільно — за наявності достатніх підстав справа припиняється згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета позову. Слід зазначити, що коментована стаття надає право господарському суду не прийняти визнання позову від відповідача, якщо дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.