Мы ВКонтакте

Стаття 80. Припинення провадження у справі

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

3) виключено

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

 

Коментар:

 

Ускладнення у процесі судового розгляду господарських справ можливі у процесуальних формах: 1) тимчасового припинення здійснення процесуальних дій (статті 77, 79 цього Кодексу); 2) закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення (статті 80, 81).

Розвиток процесу щодо розгляду справи не може продовжуватися і бути доведеним до ухвалення рішення за наявності обставин, точно встановлених законом, тобто провадження у справі закінчується без ухвалення господарським судом рішення, що настає в результаті припинення провадження у справі і залишення позовної заяви без розгляду.

Припинення провадження у справі — це форма закінчення господарсько-судової справи без винесення рішення, коли неможливе повторне звернення до господарського суду з тим самим позовом.

Одним з випадків закінчення провадження без ухвалення судового рішення є припинення провадження у справі, що регламентовано коментованою статтею, яка містить вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі. Зокрема, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню у господарських судах України. До таких належать господарські справи, непідвідомчі суду, які виключають можливість їх судового розгляду, але не виключають захист порушеного чи оспорюваного права іншим уповноваженим органом;

2) відсутній предмет спору;

3) є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. При цьому припинення провадження у справі можливе тільки у разі наявності таких обставин в сукупності: а) у справі беруть участь ті самі сторони;

б) спір виник щодо того самого предмета або з тих самих підстав;

в) прийняте рішення чи постанова набрали законної сили, не змінені і не скасовані відповідно до чинного законодавства України;

позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема позивач має право відмовитися від позову, про що подається письмова заява до господарського суду, яка розглядається за встановленими законом правилами (див. статті 22, 78 цього Кодексу та коментар до них). У разі прийняття господарським судом відмови позивача від позову, він постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі;

сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду. Для розгляду господарських спорів між підприємствами, організаціями сторони можуть домовитися про розгляд справи у третейському суді;

підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. У такому разі припинення провадження у справі припиняється, оскільки не настає правонаступництво;

сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом. Реалізація сторонами права на захист своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів надає їм можливість укласти мирову угоду про вирішення спору, що зумовлено наявністю у них права вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема шляхом укладання мирової угоди (див. статті 22, 78 цього Кодексу та коментар до них).

Наївність таких підстав свідчить про те, що процес виник або неправомірно за відсутності у заінтересованої особи права на звернення до господарського суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, зокрема волевиявлення сторін щодо розпорядження своїми правами, які викликають певні правові наслідки.

Отже, підставами закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження, або неможливість чи недоцільність подовження розгляду справи. У зв'язку з цим припинення провадження у справі виключає можливість повторного порушення у суді тотожної справи. Цей висновок можна зробити, виходячи зі змісту ч. 2 коментованої статті, відповідно до якої у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до коментованої статті про припинення провадження у справі виноситься ухвала (ст. 86 цього Кодексу), в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат (ст. 49), про повернення державного мита з бюджету (ст. 47). Крім того, в ухвалі господарським судом можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів, підстави стягнення яких передбачені ст. 83 цього Кодексу (див. коментар до зазначеної статті). Наприклад, у разі ухилення від здійснення дій, покладених господарським судом на сторону, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягнути до Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з коментованою статтею ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено у порядку, встановленому чинним ГПК України (ст. 106).