Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;

7) обов'язковість судових рішень.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття містить перелік принципів, у яких втілені концептуальні ідеї (постулати) адміністративного судочинства. Вони спрямовані: до законодавця - при формулюванні правил адміністративного судочинства, і до суду - під час застосування цих правил для розв'язання спірних правовідносин.

Поняття принципів адміністративного судочинства

2. Принципами адміністративного судочинства є основні вимоги щодо справедливого розгляду і вирішення адміністративних справ.

3. Діяльність адміністративних судів заснована як на загальних принципах судочинства, так і на галузевих принципах, тобто тих, що властиві тільки адміністративному судочинству. До загальних принципів судочинства, що втілені і в КАСУ, можна віднести принципи верховенства права (стаття 8), законності (стаття 9), рівності учасників процесу перед законом і судом (стаття 10), змагальності сторін, диспозитивності (стаття 11), гласності і відкритості (стаття 12), забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (стаття 13), обов'язковості судових рішень (стаття 14 КАСУ). Особливим (галузевим) принципом, властивим лише адміністративному судочинству, є принцип офіційного з'ясування обставин у справі, або принцип офіційності (стаття 11 КАСУ).

Правова основа статті

4. Принципи адміністративного судочинства закріплено у Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, КАСУ.

5. Конституція України закріплює основні засади судочинства (статті 8, 129), що можуть бути як загальними для усіх видів судочинства, так і властивими лише одному виду. В адміністративному судочинстві суд застосовує, зокрема, такі конституційні засади:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

7) обов'язковість рішень суду.

6. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (преамбула, стаття 6) випливають такі основні принципи, що повинні застосовуватися і при здійсненні адміністративного судочинства:

1) верховенство права;

2) справедливий і відкритий судовий розгляд;

3) розгляд упродовж розумного строку;

4) незалежність і безсторонність суду;

5) публічність проголошення судового рішення.

Конкретне змістовне наповнення дає цим принципам Європейський суд з прав людини через свою практику. Частина з цих принципів закріплена й у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права.

"Неписані" принципи

7. Перелік принципів адміністративного судочинства, який закріплено у коментованій статті, на наш погляд, не є вичерпним. Суд має можливість напрацьовувати у практиці здійснення судочинства й інші сталі підходи, які можуть набути статусу принципів. Вони, зокрема, можуть бути виведені із завдань і спрямованості (духу) законодавства про адміністративне судочинство. "Неписаними", на нашу думку, можна вважати принципи процесуальної економії, добросовісності суду й учасників процесу, пропорційності тощо.

Значення принципів адміністративного судочинства

8. Значення принципів у тому, що їх втілення у судочинстві надає йому якості правосуддя і навпаки - ігнорування веде до порушення права на судовий захист і, як правило, до неправосудності судових рішень. Крім того, принципи є ціннісним орієнтиром для надання тлумачення правилам адміністративного судочинства при їх застосуванні, а також усунення прогалин у них.

Застосування принципів адміністративного судочинства

9. Принципи адміністративного судочинства, що закріплені у КАСУ, є нормами прямої дії. Тобто, вони можуть застосовуватися безпосередньо і не обов'язково у сукупності з більш конкретною нормою, адже такої може й не бути.

10. Застосовуючи принцип адміністративного судочинства, недостатньо просто послатися на нього при вирішенні того чи іншого питання, оскільки тоді судове рішення і його мотивування не будуть зрозумілими для осіб, які не знають значення цього принципу. За наявності нормативного положення, що конкретизує принцип, його необхідно застосувати у судовому рішенні.

11. Особливість багатьох правил адміністративного процесу на сучасному етапі полягає у тому, що при їх формулюванні не було достатньої емпіричної бази. Подекуди вони стали результатом теоретичного моделювання, запозичень із зарубіжного адміністративного процесу і не пройшли до цього апробацію у національній судовій практиці щодо вирішення публічно-правових спорів. Незважаючи на всі добрі наміри законодавця, окремі положення КАСУ можуть не враховувати всіх нюансів відносин, що реально виникатимуть на підставі цих норм. Тому кожного разу, застосовуючи положення Кодексу, потрібно давати їм таке тлумачення, яке б випливало із завдання адміністративного судочинства та максимально відповідало змісту його принципів.

12. У разі якщо в КАСУ відсутнє конкретне положення для регулювання певних процесуальних відносин, тоді суд керується принципами адміністративного судочинства. При застосуванні принципу потрібно зазначити вимогу (правило), яка випливає з цього принципу і відповідно до якої необхідно вирішити питання. Таким чином, суд може виводити з принципу правила, які прямо не сформульовані у тексті КАСУ, але є логічним висновком зі змісту цього принципу.

Наслідки порушення принципів

13. Оцінюючи порушення принципу адміністративного судочинства, обов'язково необхідно з'ясувати, яким чином порушення могло вплинути на рішення. Якщо порушення дає об'єктивну можливість для сумніву у правильності судового рішення, таке рішення не можна вважати правосудним і його належить у разі оскарження скасувати. В інших випадках порушення принципу адміністративного судочинства не мало б тягнути за собою скасування судового рішення.

Рекомендована література

Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Коліушко, Р. Куйбіда. - К.: Факт, 2003. - С. 49 - 56.

Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / За загальною редакцією О. М. Пасенюка. - К.: Істина, 2007. - С. 156 - 174.

Кузьменко О. В., Гужій Т. О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За ред. О. В. Кузьменко. - К.: Атіка, 2007. - С. 292 - 307.

Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / Навч. посібник / За заг. редакцією Куйбіди Р. О., Шишкіна В. І. - К.: Старий світ, 2006. - С. 202 - 257.

Перепелюк В. Г. Адміністративне судочинство: проблеми практики. - К.: Конус-Ю, 2007. - С. 12 - 20.

Рижков Г. Роль принципу офіційності в адміністративному процесуальному праві // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Коліушко, Р. Куйбіда. - К.: Факт, 2003. - С. 516 - 519.

Стефанюк В. Судовий адміністративний процес: Монографія. - Харків: Фірма "Консум", 2003. - С. 204 - 224.

Шишкін В. Конституційні принципи судової процедури в механізмі захисту прав людини // Права людини в Україні. Щорічник 1997. - К.: Українська правнича фундація, 1999.