Мы ВКонтакте

Стаття 35. Вручення повістки

1. Повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

2. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.

3. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

4. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.

5. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних.

6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду.

7. Особам, які проживають за межами України, повістки вручаються в порядку, встановленому міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 1155 цього Кодексу.

8. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

9. Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті.

10. Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

11. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

 

Коментар:

 

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає строки та процедуру вручення повісток. Також стаття встановлює випадки, коли вручення повістки адресату презумується. Стаття покликана забезпечити доставлення повістки адресату та запобігти випадкам ухилення від одержання повістки.

Строки вручення повісток

2. Відповідно до частини третьої коментованої статті повістку належить вручити не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо повістку вручають безпосередньо у суді (наприклад, у разі відкладення розгляду справи чи оголошення перерви), тоді такий строк може бути й меншим.

3. Повістка у справі, для якої встановлено скорочений строк розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду (семиденний строк тут не застосовується). Це можливо у разі невідкладного розгляду і вирішення справи за клопотанням позивача (частина третя статті 110 КАСУ), а також у справах, особливості провадження в яких визначено главою 6 розділу III КАСУ (частина сьома статті 171, частина одинадцята статті 172, частина п'ята статті 174, частина п'ята статті 175, частина друга статті 176, частина сьома статті 177, частина п'ята статті 181, частина четверта статті 182, частина третя статті 183 КАСУ).

Процедура вручення повістки

4. Згідно з частиною третьою статті 33 КАСУ, повістки надсилають рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром.

Відповідно до частини першої коментованої статті повістку також може бути вручено адресату безпосередньо в суді, якщо присутній він або його представник (наприклад, у разі відкладення судового розгляду справи або оголошення перерви). Також за згодою особи, яка бере участь у справі, суд має право видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду (наприклад, свідку). Важливо, щоб особа, яка бере участь у справі, і адресат повістки не мали протилежних інтересів у справі, оскільки тоді є небезпека, що повістку насправді вручено не буде.

5. Повістку вручають під розписку, у якій адресат повістки своїм підписом підтверджує факт і дату вручення повістки. Факт і дату вручення повістки може підтверджувати також розписка з підписом:

1) будь-якого повнолітнього (що досягнув 18 років) члена сім'ї адресата, який проживає разом з ним (частина четверта коментованої статті);

2) службової особи юридичної особи - адресата, яка приймає кореспонденцію (частина восьма коментованої статті);

3) службової особи, яка приймає кореспонденцію в органі, у якому працює посадова чи службова особа - адресат повістки (частина дев'ята коментованої статті);

4) представника особи, яка бере участь у справі, - адресата повістки (частина десята коментованої статті).

6. Особа, яка вручила повістку, у той же спосіб, що її було надіслано, негайно повертає до адміністративного суду розписку відповідної особи про одержання повістки.

Якщо повістку не було вручено через відсутність адресата за вказаною адресою або у разі його відмови одержати повістку, тоді до суду слід негайно повернути повістку із зазначенням причин невручення (частини друга та одинадцята коментованої статті, стаття 37 КАСУ). Якщо адресат відсутній, особа, яка повинна вручити повістку, має зазначити у повістці, куди вибув адресат, коли очікується його повернення, якщо у неї є такі відомості, наприклад, від сусідів тощо (частина п'ята коментованої статті). Такі відомості можуть бути важливими для відправлення нової повістки.

Ці ж правила застосовуються у разі, якщо повістку доставлено за адресою місцезнаходження юридичної особи, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, або за адресою, яка була зазначена представником юридичної особи, якщо службовців чи представників зазначеної юридичної особи там не виявилося (частина восьма коментованої статті).

Розписку чи повістку з відповідними відмітками суд приєднує до справи, оскільки вони мають значення для встановлення, чи було належно повідомлено адресата про судове засідання.

7. Певні особливості має процедура вручення повістки особі, особисту свободу якої обмежено (частина шоста коментованої статті), та особі, яка проживає за кордоном (частина сьома коментованої статті).

Так, особі, яка перебуває під вартою або відбуває покарання, пов'язане з обмеженням особистої свободи (довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовця, обмеження волі, арешт), повістка направляється на адресу відповідної установи, де утримується особа. Адміністрація цієї установи повинна невідкладно вручити особі повістку та інші судові документи під розписку, яка негайно надсилається до адміністративного суду. За аналогією у такий самий спосіб має відбуватися вручення повістки особі, яка перебуває під адміністративним арештом.

Порядок вручення повісток особам, які проживають за межами України, встановлюється міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Це можуть бути як багатосторонні, так і двосторонні договори про правову допомогу. Як правило, таке вручення відбувається через компетентні органи відповідних держав (зазвичай міністерства юстиції).

Вручення судових документів за кордоном ускладнюється, якщо між країнами не укладено відповідного міжнародного договору. Тоді функції щодо вручення повісток мають виконувати дипломатичні або консульські установи України за місцем проживання цих осіб, оскільки такі повноваження передбачені частиною другою статті 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року100 та пунктом "j" статті 5 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року. Вручати повістку через дипломатичні або консульські установи України можна громадянам України та іншим особам, але право іншої країни може не допускати такого вручення своїм громадянам. Тоді питання про вручення повістки має вирішуватися у дипломатичному порядку через органи закордонних справ України та іншої відповідної країни.

Презумпція вручення повістки

8. КАСУ визначає випадки, коли факт вручення повістки адресату презумується, незалежно від фактичного ознайомлення його з повісткою. Таку презумпцію виражено словом "вважається". Так, особа вважається належно повідомленою про дату, час і місце судового засідання, якщо повістку своєчасно вручено:

1) повнолітньому члену сім'ї адресата, який проживає разом з ним (частина четверта коментованої статті);

2) представнику особи, яка бере участь у справі, - адресата повістки (частина десята коментованої статті).

3) службовій особі юридичної особи-адресата, яка приймає кореспонденцію, або якщо повістку доставлено за адресою місцезнаходження юридичної особи, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка була зазначена представником юридичної особи (частина восьма коментованої статті);

4) службовій особі, яка приймає кореспонденцію в органі, у якому працює посадова чи службова особа - адресат повістки (частина дев'ята коментованої статті).

Ще одну презумпцію встановлено статтею 37 КАСУ: особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про судове засідання.

9. Зазначені презумпції не можуть спростовуватися (особа вважається повідомленою про судове засідання, навіть якщо фактично не ознайомилася зі змістом повістки), за винятком виняткових випадків, - зокрема, якщо повнолітній член сім'ї адресата, незважаючи на свій обов'язок, умисно не повідомив адресата про повістку (наприклад, через конфлікт між ними), або якщо підпис про одержання було сфальсифіковано іншою особою, або було сфальсифіковано факт відмови від одержання повістки. Однак довести ці обставини повинна особа - адресат повістки.