Мы ВКонтакте

Стаття 52. Заміна неналежної сторони

1. Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає порядок заміни неналежної сторони, щоб у кінцевому результаті суд міг вирішити публічно-правовий спір між тими особами, які є учасниками цього спору.

Заміна неналежної сторони

2. Належними слід вважати сторони, які є суб'єктами спірних публічно-правових відносин, що становлять предмет розгляду в суді. Якщо позивач помилково визначив себе або відповідача суб'єктом спірних правовідносин, застосовуються правила заміни неналежної сторони. На неналежність сторони можна посилатися для захисту від адміністративного позову.

Порядок заміни неналежного позивача

3. Якщо суд під час розгляду справи дійде попереднього висновку, що із адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, тоді він повинен запропонувати позивачу замінити його належним позивачем. Розгляд питання про це може ініціювати як сам позивач, так і відповідач чи інша особа, яка бере участь у справі, або навіть і сам суд.

4. Заміна позивача відбувається за ухвалою суду (її окремо оскаржувати не можна) за наявності таких умов:

1) є згода первинного позивача і нового позивача;

2) заміна не тягне за собою зміни підсудності справи (частина перша коментованої статті).

Первинний позивач після заміни вибуває зі справи, а новий позивач виступає правонаступником його прав і обов'язків за адміністративним позовом.

5. Якщо відсутня згода первинного позивача на його заміну, суд повідомляє про наявність справи особу, яка, на його думку, має бути належним позивачем, про її право протягом встановленого судом строку вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подавши відповідний позов.

У разі вступу третьої особи суд за наслідками розгляду справи відмовить неналежному позивачу у задоволенні позову і за наявності законних підстав задовольнить позов третьої особи.

Якщо третя особа не вступила у справу, суд розглядає її і за результатами розгляду може відмовити у задоволенні адміністративного позову особи на тій підставі, що у неї немає права вимоги, оскільки її прав, свобод чи інтересів відповідачем порушено не було.

6. Якщо первинний позивач погоджується на його заміну, а особа, яка має право вимоги, відмовляється від вступу у справу, тоді позивач має право відкликати позовну заяву, що матиме наслідком залишення її без розгляду, або відмовитися від адміністративного позову, у зв'язку з чим суд закриє провадження у справі. Якщо позивач не реалізує ці права, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову, встановивши, що права, свободи чи інтереси первинного позивача відповідачем не було порушено.

7. Заміна неналежного позивача, якщо така заміна потягне за собою порушення правил підсудності, недопустима. Тому якщо неналежний позивач не відкличе позовну заяву чи не відмовиться від адміністративного позову, суд відмовить у задоволенні адміністративного позову.

8. Розглянемо дію правил про заміну неналежного позивача на прикладі. Позивач оскаржує правовий акт міністерства, яким насправді порушені права та інтереси не позивача, а акціонерного товариства, акціонером якого є позивач. Суд повинен роз'яснити це позивачеві. Якщо позивач погодиться на його заміну належним позивачем - акціонерним товариством і це не потягне зміни підсудності справи, суд повинен повідомити акціонерне товариство про такий позов і про його можливість вступити у справу у ролі позивача, підтримавши заявлений акціонером позов. Акціонер у разі його заміни належним позивачем вибуває зі справи.

Якщо ж позивач не погоджується на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Суд повинен повідомити таку особу про наявність позову і її право вступити у справу як третя особа із самостійними вимогами, які необхідно викласти в адміністративному позові. За наслідками розгляду справи суд відмовляє неналежному позивачу у задоволенні позову і за наявності законних підстав задовольняє позов третьої особи.

У судовій практиці трапляються й інші випадки подання адміністративних позовів неналежними позивачами. Наприклад, деякі народні депутати оскаржували акти Президента України про звільнення певної посадової особи, до призначення і звільнення якої Верховна Рада України не має жодного стосунку.

Порядок заміни неналежного відповідача

9. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

10. Заміна відповідача відбувається за ухвалою суду (її окремо оскаржувати не можна) за наявності таких умов:

1) є згода позивача;

2) заміна не тягне за собою зміни підсудності справи (частина перша коментованої статті).

Згоди відповідачів - як належного, так і неналежного - для проведення заміни не потрібно. Первинний відповідач після заміни вибуває зі справи.

11. Якщо відсутня згода позивача на заміну відповідача, суд має право залучити цю особу як другого відповідача. Питання про те, хто з двох відповідачів є належним відповідачем, а до кого з них у позові належить відмовити, вирішує суд після завершення розгляду справи, ухвалюючи постанову суду по суті справи. Якщо за результатами розгляду справи у задоволенні адміністративного позову до другого відповідача буде все-таки відмовлено, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з таким залученням, відносяться на рахунок держави. Це означає, що позивач має право на компенсацію за рахунок держави судових витрат, понесених у зв'язку з таким залученням (наприклад, через початок розгляду справи спочатку), у разі виграшу ним справи. А якщо у задоволенні адміністративного позову буде повністю відмовлено, тоді на позивача не може бути покладено судові витрати, понесені другим відповідачем.

За відсутності згоди позивача на заміну відповідача суд також має право розглянути адміністративну справу в межах вимог позивача і відмовити у задоволенні позову, якщо визначений позивачем відповідач не порушив його прав, свобод чи інтересів.

Розгляд справи спочатку

12. Після заміни позивача чи відповідача, вступу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд справи починається спочатку. Це означає, що суд повинен у необхідному обсязі провести підготовку справи до судового розгляду (наприклад, запропонувати новому відповідачу подати заперечення проти позову, провести попереднє судове засідання), а після цього призначити судовий розгляд справи.

Відмінність від цивільного судочинства

13. На відміну від цивільного судочинства, в адміністративному процесі зберігся процесуальний інститут заміни неналежного позивача. Наявність такого інституту в адміністративному судочинстві обумовлена публічно-правовим характером спорів і принципом офіційного з'ясування обставин у справі. КАСУ, на відміну від ЦПКУ, не передбачає можливості продовження розгляду справи після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача за відсутності клопотання нового відповідача або залученого співвідповідача про розгляд справи спочатку.