Мы ВКонтакте

Стаття 75. Заява про забезпечення доказів та порядок її розгляду

1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити. До заяви про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

2. Заява про забезпечення доказів подається до суду, який розглядає справу, а якщо провадження у справі ще не відкрито - до місцевого адміністративного суду, на території якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

3. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів після її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви.

4. У разі обґрунтованої вимоги особи, яка подала заяву про забезпечення доказів, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом висунуто вимоги, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю особи, яка подала заяву.

5. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою, яку може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

6. Про забезпечення доказів або про відмову в забезпеченні доказів суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення доказів визначаються порядок і спосіб її виконання.

7. Ухвала про відмову в забезпеченні доказів може бути оскаржена особою, яка звернулася із заявою про забезпечення доказів.

8. Забезпечення доказів здійснюється за загальними правилами вчинення відповідних процесуальних дій.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює вимоги до змісту заяви про забезпечення доказів, визначає суд, до якого належить подавати заяву, строк і порядок розгляду заяви судом, вимоги до судового рішення, яке суд ухвалює за результатами розгляду заяви, і порядок його оскарження.

2. Стаття спрямована на досягнення своєчасного та ефективного розгляду судом питання про забезпечення доказів.

Вимоги до заяви про забезпечення доказів

3. Відповідно до частини першої коментованої статті у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені:

1) докази, які необхідно забезпечити;

2) обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;

3) обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим;

4) адміністративна справа, для якої потрібні ці докази, у разі якщо провадження у ній відкрито, або з якою метою потрібно їх забезпечити, якщо заява подається до відкриття провадження у справі.

4. Докази, які необхідно забезпечити, повинні бути визначені настільки, щоб їх можна було безпомилково ідентифікувати. Наприклад, якщо йдеться про письмовий доказ, то слід вказати відомі заявнику реквізити, які дадуть можливість його відшукати. Якщо йдеться про забезпечення письмових чи речових доказів, треба зазначити, де вони знаходяться. Якщо докази необхідно забезпечити допитом свідка, у заяві необхідно вказати ім'я свідка та місце його проживання (перебування). У разі коли заявник цього не зробить суд повинен з'ясувати всі ці відомості це під час розгляду заяви про забезпечення доказів.

5. У заяві слід вказати обставини, що можуть бути підтверджені доказами, які необхідно забезпечити. Ці обставини повинні входити до предмету доказування у справі (чи майбутній справі, якщо провадження у ній не відкрито), інакше суд може відмовити у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

6. Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.

7. У заяві про забезпечення доказів слід зазначити реквізити адміністративної справи, у якій необхідно забезпечити докази, - це може бути номер справи та/або предмет позову і сторони.

Якщо ж заява подається про забезпечення доказів для майбутньої адміністративної справи, то слід зазначити, з якою метою потрібно їх забезпечити, тобто описати обставини, що можуть бути фактичною підставою для адміністративного позову. На наш погляд, це не обов'язково робити, якщо заява про забезпечення доказів подана разом із позовною заявою.

8. Крім зазначених елементів змісту заяви про забезпечення доказів, заява повинна містити загальні реквізити: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи (органу), яка подає заяву; її поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Заява підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником із зазначенням дати підписання.

Якщо заяву підписав представник, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. До заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника, за винятком тих випадків, коли у матеріалах справи вже є такий документ.

Суд, який розглядає заяву про забезпечення доказів

9. Заява про забезпечення доказів подається до:

1) суду, що розглядає адміністративну справу, у якій необхідно забезпечити докази;

2) якщо провадження в адміністративній справі ще не відкрито - до місцевого адміністративного суду (місцевого загального суду чи окружного адміністративного суду - на розсуд заявника), на території якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів. Зазвичай це суд, на території якого знаходиться доказ, який необхідно забезпечити.

Якщо заява про забезпечення доказів подається одночасно з позовною заявою, то, на наш погляд, її можна направити до адміністративного суду, до якого подається позовна заява, або ж до адміністративного суду, на території якого мають бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів (у другому випадку забезпечення доказів може бути здійснено швидше).

Строк і порядок розгляду заяви про забезпечення доказів

10. За загальним правилом частини третьої коментованої статті, заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів після її надходження. Якщо особа у заяві вказала на обставини, що можуть вимагати якнайскорішого забезпечення доказів, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено адміністративний позов, суд розглядає заяву про забезпечення доказів невідкладно після її надходження (частина четверта коментованої статті).

11. Про дату, час та місце розгляду заяви про забезпечення доказів суд повідомляє сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо провадження у справі відкрито. Якщо заяву подано до відкриття провадження у справі, суд повідомляє особу, яка подала заяву, а також суб'єкта, до якого може бути пред'явлено адміністративний позов, та інших учасників публічно-правового спору, за умови, що їх можна визначити.

Якщо особа, яка подала заяву, обґрунтує, що повідомлення будь-яких інших заінтересованих осіб сприятиме знищенню чи приховуванню доказів, то суд розглядає заяву лише з повідомленням особи, яка подала заяву.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви.

12. Оскільки заява про забезпечення доказів розглядається не на етапі судового розгляду адміністративної справи, то її розгляд здійснює суддя адміністративного суду одноособово.

13. Під час розгляду заяви суд з'ясовує позицію повідомлених осіб, які прибули у судове засідання, щодо вимог заяви про забезпечення доказів, а також щодо можливих способів і порядку забезпечення доказів.

Ухвала щодо забезпечення доказів та її оскарження

14. Питання про забезпечення доказів або відмову у цьому суд вирішує ухвалою, яка постановляється у нарадчій кімнаті і викладається окремим процесуальним документом (частини п'ята і шоста коментованої статті, пункт 5 частини четвертої і частина п'ята статті 160 КАСУ).

15. Ухвала щодо забезпечення доказів викладається окремим документом (пункт 5 частини четвертої статті 160 КАСУ) і повинна відповідати загальним вимогам до ухвал суду, що викладені у частині першій статті 165 КАСУ). В ухвалі про забезпечення доказів суд повинен визначити спосіб забезпечення доказів та порядок виконання ухвали (зокрема строки вчинення відповідної процесуальної дії, кого необхідно повідомити про це тощо). Щодо способу забезпечення доказів див. статтю 74 КАСУ і коментар до ст. 74 КАСУ.

16. Ухвалу про забезпечення доказів чи про відмову у забезпеченні доказів може бути оскаржено лише в апеляційному порядку (частини п'ята і сьома коментованої статті, статті 185 - 187 КАСУ). Оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, її не можна оскаржувати у касаційному порядку (частина друга статті 211 КАСУ).

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду адміністративної справи, якщо провадження у справі відкрито. У разі апеляційного оскарження ухвали про забезпечення доказів суд, який розглядає справу, направляє до адміністративного суду апеляційної інстанції засвідчені копії матеріалів справи, щоб мати можливість продовжувати розгляд.

Ухвалу про забезпечення доказів можуть оскаржити як особа, яка звернулась із заявою про таке забезпечення, так і інші особи, чиїх прав, свобод чи інтересів вона стосується. Ухвалу про відмову в забезпеченні доказів може бути оскаржено лише особою, яка звернулася із заявою про забезпечення доказів.

Порядок забезпечення доказів

17. Забезпечуючи доказ, суд керується загальними правилами проведення відповідної процесуальної дії з урахуванням стадії, на якій відбувається забезпечення доказу, та обставин, які в майбутньому можуть унеможливити або ускладнити одержання відповідного доказу. Забезпечення доказу у вигляді допиту свідка і огляду письмового або речового доказу здійснюється в окремому судовому засіданні. Детальніше про це див. статтю 74 КАСУ і коментар до ст. 74 КАСУ.