Мы ВКонтакте

Стаття 80. Речові докази

1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

2. Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів.

3. Речові докази повертаються судом після їх дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються після набрання рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, яким належать ці докази.

4. Речові докази, які є об'єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює можливість використання як засобу доказування в адміністративній справі речових доказів, зокрема й магнітних, електронних та інших носіїв інформації, що містять аудіовізуальну інформацію, а також порядок їх витребування судом та повернення.

Поняття речового доказу

2. Відповідно до частини першої коментованої статті речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Тобто доказом можуть бути лише ті предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи, тобто входять до предмету доказування (див. коментар до статті 70 КАСУ).

3. Речовими доказами також визнаються магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, які мають значення для справи. Такими носіями інформації можуть бути фотокартки, аудіо-, відеокасети, дискети, диски CD та DVD, різноманітні карти пам'яті тощо.

Аудіовізуальною для цілей цієї статті слід вважати зорову інформацію, що супроводжується звуком, зорову інформацію без звукового супроводження, звукову інформацію.

4. У деяких випадках треба чітко розмежовувати речові та письмові докази. Так, документ може бути речовим доказом, якщо для встановлення обставин у справі мають значення його матеріальні властивості (тип паперу, вид друкарської фарби, сліди витирання чи зміни тексту тощо). Якщо ж для встановлення обставин у справі має значення інформація, яка передається за допомогою знаків (літер, цифр тощо), схем, тоді документ є письмовим доказом.

Носій інформації, на якому міститься електронний документ, може бути речовим доказом, а може й не мати жодного доказового значення, а от сам електронний документ є письмовим доказом, якщо він містить інформацію про обставини у справі.

Витребування речового доказу

5. Відповідно до частини другої коментованої статті витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів (частини друга і третя статті 79 КАСУ).

6. Витребування судом речового доказу може відбуватися як за ініціативою особи, яка бере участь у справі (сторони, третьої особи, їх представника), так і з ініціативи суду. Витребування речового доказу в порядку забезпечення доказів може бути ініційоване також заінтересованою особою - зазвичай потенційним позивачем (детальніше див. частину другу статті 73 КАСУ і коментар до ст. 73 КАСУ).

7. Особа, яка самостійно не може отримати речового доказу, заявляє перед судом клопотання про його витребування від іншої особи. Клопотання подається у письмовій формі або ж оголошується в усній формі - під час судового засідання.

Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від іншої особи речового доказу, повинна зазначити:

1) який речовий доказ вимагається;

2) орган чи особу, у яких він знаходиться;

3) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Речовий доказ, який необхідно витребувати, повинен бути визначений настільки, щоб його можна було ідентифікувати. Особа, яка клопоче про витребування речового доказу, має вказати відомі їй ознаки, які дадуть можливість його відшукати.

У клопотанні слід зазначити обставини, що можуть бути підтверджені доказом, який необхідно витребувати. Ці обставини повинні входити до предмету доказування у справі (чи майбутній справі, якщо провадження у ній не відкрито), інакше суд може відмовити у задоволенні клопотання про витребування речового доказу.

Якщо клопотання про витребування речового доказу подається у формі заяви, то у ній, крім зазначених елементів змісту заяви, слід вказати реквізити адміністративної справи - це може бути номер справи та/або предмет позову і сторони, найменування адміністративного суду, до якого подається заява, ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи (органу), яка подає заяву, її поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Заява підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником із зазначенням дати підписання.

8. Рішення про витребування речового доказу суд оформлює ухвалою, яка надсилається суб'єкту, у якого знаходиться доказ, і не може бути оскаржена окремо від кінцевого судового рішення у справі. Суд в ухвалі може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, самостійно одержати речовий доказ для надання його суду (частина третя коментованої статті).

Практика окремих судів витребовувати речові докази вимогою чи листом за підписом судді не відповідає КАСУ, оскільки таких процесуальних документів ним не передбачено.

9. За частиною третьою коментованої статті орган чи особа, у яких знаходиться речовий доказ, витребуваний судом, надсилають його поштою чи в інший спосіб передають безпосередньо до адміністративного суду. Якщо певна особа уповноважена ухвалою суду одержати цей доказ самостійно, то орган чи особа, у яких знаходиться доказ, повинні передати його уповноваженій особі.

10. Невиконання ухвали про витребування речового доказу може мати наслідком застосування такого заходу процесуального примусу, як тимчасове вилучення доказу для дослідження судом (стаття 271 КАСУ).

Дослідження речового доказу

11. Загальний порядок дослідження речових доказів у судовому засіданні визначений у статті 145 КАСУ, а порядок дослідження звуко- і відеозаписів встановлено статтею 146 Кодексу. Речові докази, які не можна доставити до суду, оглядаються судом за їхнім місцезнаходженням за правилами статті 147 КАСУ. У цьому випадку під час судового розгляду предметом дослідження будуть протокол огляду доказів на місці і додатки до нього (фотографії, відеозаписи тощо).

Повернення речового доказу

12. Речовий доказ, що є у справі, повинен бути повернутий судом за клопотанням органу чи особи, які його надали, після дослідження цього доказу, якщо повернення можливе без шкоди для розгляду справи. Якщо суд вважає, що у разі повернення речового доказу його може бути знищено чи втрачено, то за клопотанням органу чи особи, які його надали, суд повертає доказ лише після набрання законної сили судовим рішенням у справі (про набрання рішенням законної сили - див. статтю 254 КАСУ).

13. Речові докази, які є об'єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі.

Відповідно до частини другої статті 178 ЦКУ види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), а також види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), мають бути встановлені законом. На сьогодні ці питання законом не врегульовані, діє лише Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1992 року N 2471-XII (з наступними змінами), якою визначено перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, а також спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна. Тобто Постановою визначено види обмежено оборотоздатних об'єктів.

Порядок передачі судом речових доказів, які є об'єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 року N 236111. Згідно з цим Порядком, передача доказів здійснюється на підставі судового рішення з оформленням акта прийняття-передачі у трьох примірниках. Один примірник акта зберігається у судовій справі, один - у номенклатурній справі суду, а один примірник із долученою до нього копією судового рішення передається підприємству. Для забезпечення передачі доказів утворюється комісія, до складу якої включаються представники суду (апарату суду) та підприємства. Членів комісії призначають відповідними наказами голова суду і керівник підприємства. Головою комісії є представник суду (апарату суду) із числа членів комісії. Акт прийняття-передачі доказів підписують голова та члени комісії. Докази передаються підприємству в день підписання акта прийняття-передачі.