Мы ВКонтакте

Стаття 94. Розподіл судових витрат

1. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

2. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

3. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

4. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

5. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

6. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи. Загальним є правило, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, інша сторона повинна компенсувати судові витрати, понесені першою у зв'язку із розглядом справи. Тобто сторона, яка винна у виникненні правового спору, має нести і витрати, пов'язані з його вирішенням, як свої, так і іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.

Поняття розподілу судових витрат

2. Розподіл судових витрат - це покладення судом на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення, у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду і вирішення справи обов'язку відшкодувати (компенсувати) іншій стороні судові витрати. Такий обов'язок може бути покладено також додатковою постановою чи додатковою ухвалою (див. пункт 3 частини першої статті 168 КАСУ).

3. Правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

Правила розподілу судових витрат в адміністративних справах, де позивачем є фізична або юридична особа

4. Розподіл судових витрат в адміністративних справах, де позивачем є фізична або юридична особа, здійснюється відповідно до таких правил.

Якщо судове рішення ухвалене на користь позивача, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з відповідача, тобто з Державного бюджету України, якщо відповідачем був державний орган, його посадова чи службова особа, або з відповідного місцевого бюджету, якщо ним був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (частина перша коментованої статті). За аналогією, якщо відповідачем був орган влади Автономної Республіки Крим, тоді судові витрати присуджуються з бюджету Автономної Республіки Крим.

Якщо судове рішення ухвалене на користь відповідача, тобто суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з позивача лише здійснені відповідачем документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (частина друга коментованої статті). Відповідачу не мають компенсуватися витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених вище витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат законом чи судом, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем - суб'єктом владних повноважень, компенсуються за рахунок Державного бюджету України (частина п'ята коментованої статті). Однак знову ж таки йдеться не про всі судові витрати, а лише про документально підтверджені витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. На наш погляд, це правило не має застосовуватися, якщо позов залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням, оскільки таке рішення є результатом волевиявлення позивача, а тому тягар судових витрат відповідача повинен покладатися на позивача, а не на Державний бюджет України.

У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати, які підлягають компенсації, розподіляються пропорційно (частина третя коментованої статті):

1) судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог;

2) судові витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, присуджуються йому відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У випадку з адміністративним позовом, який містить вимогу про стягнення грошових коштів із суб'єкта владних повноважень, розподіл судових витрат виглядатиме так. Наприклад, у справі про стягнення 100 тисяч грн. за шкоду, завдану незаконним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивачем здійснено судові витрати на суму 1 тисяча грн., а витрати відповідача, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, становлять 500 грн. Постановою адміністративного суду позов задоволено частково і стягнуто на користь позивача 80 тисяч грн. Тобто вимоги позивача задоволено на 80 %. Таким чином, позивачу має бути компенсовано 80 % його судових витрат, тобто 800 грн., а відповідачеві - 20 % здійснених ним судових витрат, тобто 100 грн. Провівши взаємозалік, суд повинен у своїй постанові присудити з відповідача на користь позивача 700 грн. судових витрат.

Дещо інакше буде виглядати розподіл судових витрат, коли адміністративний позов фізичної або юридичної особи міститиме декілька вимог негрошового характеру. Тоді розмір компенсації судових витрат суд визначатиме, виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. При задоволенні однієї вимоги з двох витрати відшкодовуватимуться за схемою 50 % позивачу і 50 % відповідачу, однієї із трьох вимог - 33 % позивачу і 67 % відповідачу, двох із трьох вимог - 67 % позивачу і 33 % відповідачу і так далі.

Витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

5. Зазначені правила застосовуються і в справах, де позивачем хоч і є суб'єкт владних повноважень, але у спірних відносинах він не виступає суб'єктом владних повноважень. Насамперед йдеться про справи, що виникають з відносин публічної служби (наприклад, якщо посадова чи службова особа органу державної влади оскаржує накладене на неї суб'єктом владних повноважень дисциплінарне стягнення).

6. Під "документальним підтвердженням" судових витрат розуміються договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, квитки, чеки, квитанції тощо, що засвідчують здійснення відповідних судових витрат.

Розподіл судових витрат в адміністративних справах, де позивачем є суб'єкт владних повноважень

7. Розподіл судових витрат в адміністративних справах, де позивачем є суб'єкт владних повноважень, здійснюється відповідно до таких правил.

Якщо у цій справі відповідачем є фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються (частина четверта коментованої статті). Якщо у задоволенні позову до такого відповідача відмовлено, суд присуджує всі здійснені відповідачем документально підтверджені судові витрати з позивача, тобто з Державного бюджету України, якщо позивачем був державний орган, його посадова чи службова особа, або з відповідного місцевого бюджету, якщо ним був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (частина перша коментованої статті). За аналогією, якщо позивачем був орган влади Автономної Республіки Крим, тоді судові витрати присуджуються з бюджету Автономної Республіки Крим.

Якщо обидві сторони є суб'єктами владних повноважень, тоді сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на компенсацію іншою стороною здійснених нею документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз (частина друга коментованої статті).

У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати, які підлягають компенсації, розподіляються пропорційно відповідно до частини третьої коментованої статті (див. пункт 4 коментарю до цієї статті).

8. Стосовно "документального підтвердження" див. пункт 6 коментарю до цієї статті.

Розподіл судових витрат у справах з участю третіх осіб

9. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, за своїм процесуальним статусом прирівняні до позивача (частина перша статті 54 КАСУ). Тому правила цієї статті застосовуються і до таких третіх осіб.

Незважаючи на те, що коментована стаття прямо не визнає розподілу судових витрат у справах за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на наш погляд, допустиме застосування положень коментованої статті за аналогією і до таких осіб. Тому вони можуть розраховувати на компенсацію своїх судових витрат за рахунок відповідача (відповідного бюджету), якщо вони брали участь на стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, і суб'єкт владних повноважень програв справу.

Розподіл і перерозподіл судових витрат за наслідками перегляду судового рішення

10. Частина шоста коментованої статті уповноважує суд апеляційної чи касаційної інстанції (у тому числі Верховний Суд України при перегляді за винятковими обставинами) у разі зміни судового рішення або ухвалення нового відповідно змінити розподіл судових витрат з урахуванням нових результатів вирішення справи.

11. Судові витрати, понесені під час апеляційного чи касаційного провадження, провадження за винятковими обставинами, також підлягають компенсації з урахуванням правил коментованої статті. При цьому слід враховувати, чи ухвалено судове рішення на користь особи, яка його оскаржувала.

12. Розподіл судових витрат може бути змінено й у разі ухвалення нового рішення у справі за наслідками провадження за нововиявленими обставинами. У разі закриття провадження за нововиявленими обставинами через відмову особи від заяви про перегляд або якщо таку заяву залишено без задоволення, суд може присудити з особи, яка її подала, на користь інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними судові витрати, якщо вони заявлять відповідне клопотання (частина друга статті 251, частина третя статті 253 КАСУ).