Мы ВКонтакте

Стаття 100. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду

1. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

2. Виключено. 

3. Виключено. 

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття з метою дисциплінування учасників публічно-правових відносин визначає негативні наслідки для них у разі звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з пропущенням встановленого статтею 99 КАСУ строку звернення. Одночасно стаття дає можливість не застосовувати ці наслідки, якщо інша сторона не наполягає на цьому, або у разі пропущення строку з поважних причин.

Негативні наслідки пропущення строку звернення з адміністративним позовом

2. Пропущення встановленого строку звернення з адміністративним позовом не позбавляє особи права звернутися з адміністративним позовом і не може бути підставою для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Але таке пропущення зазвичай є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (зрозуміло, що у переважній більшості випадків це буде відповідач).

3. Наполягання однієї зі сторін як умова для відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду запозичено зі статті 267 ЦКУ, яка встановлює таку ж умову для застосування позовної давності.

Вирішення питання про застосування наслідків пропущення строку звернення з адміністративним позовом

4. Заява сторони про відмову у задоволенні адміністративного позову може бути зроблена у будь-який час до виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі. Суд з власної ініціативи не піднімає цього питання.

Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Позивач може заперечувати проти такої заяви відповідача також посиланням на поважність причин пропущення строку (наприклад, тривале перебування особи за кордоном; захворювання, що не давало можливості звернутися з позовом та призначити представника, інші причини, які не залежали від волі позивача). Незнання вимог закону про строки не може визнаватися поважною причиною (за принципом: незнання закону не звільняє від відповідальності).

5. Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції повинен встановлювати обставини у справі навіть, якщо відповідач заявить про пропущення строку і суд не визнає поважними причини такого пропущення. Зокрема, суд має з'ясувати, чи не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача, і навіть у разі встановлення такого порушення відмовити у задоволенні позову у зв'язку з порушення строку звернення до адміністративного суду (див. пункт 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Водночас така позиція з процесуальної точки зору не є економною, оскільки змушує суд першої інстанції розглядати справу у повному обсязі, знаючи, що результатом все одно буде відмова у задоволенні позову. А крім того, зі збігом тривалого часу встановлювати обставини у справі стає набагато тяжче. На наш погляд, питання про наслідки пропущення строку мало б розглядатися на етапі судового розгляду першочергово, зазвичай не переходячи до розгляду спору по суті. Вийшовши до нарадчої кімнати, суд мав би прийняти постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з попущенням строку (без відповіді на питання, чи було порушено права, свободи або інтереси позивача), а якби строк не було пропущено або суд визнав поважними причини пропущення строку, тоді він мав би постановити відповідну ухвалу і продовжувати розгляд справи.

Хоча слушність позиції Вищого адміністративного суду України у тому, що, коли рішення суду буде оскаржено в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не змушений розглядати справу у повному обсязі як перша інстанція у разі, якщо суд першої інстанції безпідставно застосував негативні наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду.

6. При визначенні наслідків пропущення строку звернення з адміністративним позовом не можуть застосовуватися правила статті 102 КАСУ щодо поновлення та продовження строків, оскільки ця стаття стосується лише процесуальних строків.

Спеціальні негативні наслідки пропущення строку звернення з адміністративним позовом

7. У разі пропущення строків звернення з адміністративним позовом в адміністративних справах, пов'язаних з виборчим процесом та процесом референдуму (частина п'ята статті 179), а також у справах про встановлення обмежень щодо реалізації права на мирні зібрання (частина друга статті 182 КАСУ) суд залишає позовну заяву без розгляду, оскільки розгляд такої справи після закінчення відповідного строку втрачає будь-який сенс. Застосування цього наслідку у справах, пов'язаних з виборчим процесом та процесом референдуму, є обов'язковим незалежно від позиції іншої сторони чи поважності причин пропущення строку (див. положення частини п'ятої статті 179 КАСУ про неможливість поновлення строку).