Мы ВКонтакте

Стаття 102. Поновлення та продовження процесуальних строків

1. Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

3. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає можливість незастосування негативних наслідків пропущення процесуальних строків з метою сприяння лише тим особам, які добросовісно ставляться до виконання своїх обов'язків, але які пропустили строки за відсутності їхньої волі до цього.

2. Статтю не можна за аналогією застосовувати до строків звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, оскільки наслідки пропущення таких строків визначено статтею 100 КАСУ123.

Приклади строків, встановлених законом та судом

3. Процесуальні строки за суб'єктом їх встановлення поділяються на ті, що встановлені законом (КАСУ), і ті, що встановлені судом.

Законом, наприклад, встановлені строки розгляду і вирішення справи (частина перша статті 122, частина сьома статті 171, частина одинадцята статті 172 та ін.), строки для вирішення судом різноманітних процесуальних питань - щодо відкриття провадження (частина третя статті 107), забезпечення доказів (частини третя і четверта статті 75), забезпечення адміністративного позову (частини перша - третя статті 118) тощо, строки для оскарження судових рішень (частина п'ята статті 177, статті 186, 212, 238 КАСУ) та ін. Процесуальні строки, встановлені законом, можна поділити на ті, що встановлені для суду, і ті, що встановлені для учасників адміністративного процесу.

Чимало положень КАСУ також передбачають можливість встановлення процесуальних строків судом, особливо у тих випадках, де це залежить від індивідуальних особливостей справи. Наприклад, суд може встановити строк сплати судового збору у разі його відстрочення або розстрочення (частина перша статті 88), строк для усунення недоліків позовної заяви (частина перша статті 108), строк для подання заперечень проти позову (пункт 5 частини четвертої статті 107 КАСУ) тощо.

4. Крім зазначених двох видів процесуальних строків, у положеннях Кодексу міститься ще один різновид строків - комбінований. Основна відмінність цих строків полягає в процедурі їх визначення, оскільки гранична тривалість строків визначається у законі, тобто КАСУ, а суд уповноважений визначати конкретний строк у межах, встановлених законом. Так, наприклад, частиною третьою статті 160 КАСУ передбачено можливість відкладення у виняткових випадках оформлення постанови у повному обсязі на строк не більше п'яти днів. І в межах цього строку суд на підставі частини четвертої статті 167 КАСУ повинен встановити для осіб, які брали участь у справі, конкретний час, з якого вони можуть ознайомитися з повною постановою суду.

Наслідки пропущення процесуальних строків

5. Зазвичай негативні наслідки пропущення процесуальних строків визначено в КАСУ у статтях, які визначають відповідні процесуальні дії і строки їх учинення. Наприклад, у разі неоплати позивачем судових витрат у встановлений судом строк позовну заяву може бути залишено без розгляду (частина друга статті 88), а разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, визначений судом, суд повертає позовну заяву, яку було залишено без руху (пункт 1 частини третьої статті 108), у разі пропущення строків на апеляційне чи касаційне оскарження суд може повернути апеляційну чи касаційну скаргу або залишити їх без розгляду (див. частину шосту статті 186, частину третю статті 212, частину третю статті 214 і коментарі до ст. ст. 186, 212, 214). Неподання витребуваних судом доказів у визначений строк може мати наслідком застосування такого заходу процесуального примусу як тимчасове вилучення доказу для дослідження його судом (статті 271 КАСУ). У випадках, якщо КАСУ прямо не визначає наслідків пропущення строку, тоді особа, яка пропустила строк, зазвичай втрачає право вчинити відповідну процесуальну дію.

Процесуальні дії вчинені поза межами процесуального строку, що встановлений для суду, мають таке саме юридичне значення, що й дії, вчинені в межах цього строку. Саме по собі порушення судом процесуальних строків не тягне за собою скасування судового рішення у справі, але може бути підставою для постановлення судами вищої інстанції окремої ухвали, а також для дисциплінарної відповідальності судді у випадках порушення цих строків з його вини.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків

6. Частина перша коментованої статті передбачає, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, установлений законом, суд поновлює своєю ухвалою, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжує. Строки, адресовані суду, поновлювати не потрібно.

7. Для того, щоб суд розглянув питання про поновлення пропущеного строку, особа, яка його пропустила, повинна подати заяву із клопотанням поновити чи продовжити строк, яке належить обґрунтувати поважністю причин пропущення строку (зазвичай це обставини, що не залежали від волі такої особи) та навести відповідні докази. Таку заяву у переважній більшості випадків потрібно подавати одночасно із вчиненням відповідної процесуальної дії - наприклад, із поданням апеляційної чи касаційної скарги, якщо строк для їх подання закінчився.

8. Відповідно до частини другої коментованої статті питання про поновлення чи продовження процесуального строку суд розглядає і вирішує у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Це може відбутися у судовому засіданні під час судового розгляду справи, у судовому засіданні за заявою про вчинення певної процесуальної дії, або у спеціальному судовому засіданні для вирішення цього питання. Неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розглядові цього питання, якщо вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання відповідно до вимог глави 3 цього розділу.

9. Однак КАСУ встановлює також і винятки з цих правил. Наприклад, питання про поновлення строку на звернення зі скаргою за винятковими обставинами Верховний Суд України вирішує одночасно із питанням про допуск скарги, а отже, без виклику та повідомлення осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 240 КАСУ). Строки апеляційного оскарження у справах, пов'язаних з виборчим процесом та процесом референдуму, поновленню взагалі не підлягають незалежно від поважності причин пропущення строку (частина п'ята статті 179 КАСУ).

Ухвала щодо поновлення та продовження процесуальних строків

10. Розглянувши питання щодо поновлення чи продовження процесуального строку, суд постановляє ухвалу, якою задовольняє відповідне клопотання, і, як правило, тут же приймає рішення за наслідками відповідної процесуальної дії (наприклад, відкриває провадження у справі за виправленою позовною заявою, хоч із пропущенням строку) або ухвалу, якою відмовляє у поновленні чи продовженні процесуального строку і, зазвичай, застосовує негативні наслідки пропущення цього строку, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої коментованої статті ухвала про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржена у загальному порядку - за правилами розділу IV "Перегляд судових рішень" КАСУ. Однак, на наш погляд, цю норму слід тлумачити звужено. Окремо можна оскаржити лише таку ухвалу, яка створює перешкоди для судового провадження у справі. Зокрема, якщо суд одночасно застосував негативні наслідки до особи у вигляді залишення позовної заяви чи скарги без розгляду. Або, наприклад, якщо суд відмовив поновити строк для усунення недоліків позовної заяви чи скарги після того, як вони були повернуті. В інших випадках заперечення проти ухвал про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку необхідно включати до скарг на кінцеве рішення суду відповідної інстанції у справі.

Ухвала суду про поновлення або продовження процесуального строку окремо оскаржена бути не може.