Мы ВКонтакте

Стаття 181. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби

1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

2. Позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

4. Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі.

5. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Статтею встановлено особливості адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби учасниками виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій. Зважаючи на те, що будь-які затримки у процесі виконання виконавчих документів можуть мати негативні наслідки для такого виконання, стаття спрямована на швидке вирішення в адміністративному суді питання щодо рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби.

2. Особливості, встановлені коментованою статтею, максимально наближені до процедури здійснення судового контролю за виконанням державною виконавчою службою судових рішень у цивільних та господарських справах, що визначена відповідно ЦПКУ і ГПКУ.

Підсудність

3. Адміністративні справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби учасниками виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, відносяться до предметної підсудності місцевих (окружних) адміністративних судів (частина друга статті 18 КАСУ), оскільки відповідачем у таких справах є відповідний орган державної виконавчої служби, незалежно від того чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

4. При визначенні територіальної підсудності таких справ необхідно керуватися частиною другою статті 19 КАСУ - вони підсудні окружному адміністративному суду за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

5. Після набрання чинності КАСУ не можна застосовувати інші правила підсудності таких справ, наприклад, ті, що встановлені частиною другою статті 85 Закону України "Про виконавче провадження". Це пояснюється тим, що стаття 5 КАСУ не допускає регулювання адміністративного судочинства іншими законами, ніж Конституція України і КАСУ. До того ж, закони до приведення їх у відповідність до КАСУ діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Предмет оскарження

6. Предметом оскарження відповідно до коментованої статті можуть бути рішення (правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність державної виконавчої служби (державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби), що стосуються прав, свобод чи інтересів учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути прийняті (вчинені, допущені) при виконанні будь-яких виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший порядок їх судового оскарження.

Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII ЦПКУ і статтею 1212 ГПКУ (судовий контроль за виконанням судових рішень). Відповідно до статті 383 ЦПКУ учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право оскаржити рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ЦПКУ від 18 березня 2004 року), адже процес виконання судового рішення нерозривно пов'язаний зі справою, у якій суд надав захист. Так само рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів у господарських справах можуть бути оскаржені стягувачем, боржником або прокурором за правилами господарського судочинства (стаття 1212 ГПКУ).

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, пов'язаних з виконанням виконавчих документів з будь-яких інших питань, а також оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби іншими особами, ніж визначено ЦПКУ і ГПКУ, здійснюється за правилами адміністративного судочинства.

7. Правила коментованої статті не поширюються на оскарження нормативно-правових актів державної виконавчої служби, оскільки особливості розгляду таких справ визначено статтею 171 КАСУ. Також коментована стаття не застосовується до оскарження в порядку адміністративного судочинства рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, що не пов'язані з виконанням виконавчих документів, але при виконанні владних управлінських функцій, або до їх оскарження іншими особами, ніж зазначені у частині першій коментованої статті. Таке оскарження здійснюється за загальними правилами адміністративного судочинства.

8. Слід ураховувати, що, згідно зі статтею 383 ЦПКУ від 18 березня 2004 року, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Тому слід мати на увазі, що справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПКУ від 18 липня 1963 року, також належать до юрисдикції адміністративних судів138.

Сторони

9. Позивачем в адміністративній справі, особливості розгляду якої визначено коментованою статтею, з урахуванням статей 10 та 11 Закону України "Про виконавче провадження" можуть бути:

1) учасники виконавчого провадження, за винятком державного виконавця (сторони виконавчого провадження, представники сторін виконавчого провадження, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання);

2) особи, які залучаються до проведення виконавчих дій (поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів та установ, які залучаються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження").

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

10. Відповідачем в адміністративній справі, особливості розгляду якої визначено коментованою статтею, є відповідний орган державної виконавчої служби, з яким перебувають у службових відносинах державний виконавець чи інша посадова особа, рішення, дії чи бездіяльність яких стали предметом оскарження (частина третя коментованої статті). Сам державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби залучаються судом як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, якщо вони не діють як представники органу державної виконавчої служби в цьому процесі.

Строки звернення до адміністративного суду

11. КАСУ встановив скорочені строки подання адміністративного позову та розгляду адміністративної справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, щоб це не затягувало самого процесу виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

12. Частиною другою коментованої статті встановлено скорочені строки звернення до суду з адміністративним позовом. Загальним є десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Постанову державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій (стаття 32 Закону України "Про виконавче провадження") може бути оскаржено у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. У разі пропущення зазначених строків звернення до суду застосовуються правила статті 100 КАСУ.

Строк розгляду адміністративної справи

13. Після відкриття провадження в адміністративній справі суд не пізніше наступного дня повідомляє про це відповідача та надсилає йому копії позовної заяви і ухвали про відкриття провадження у справі (частина четверта коментованої статті).

14. Адміністративна справа щодо рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби має бути розглянута і вирішена судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина п'ята коментованої статті). Щодо правових наслідків порушення цього строку див. пункт 9 коментарю до статті 122 КАСУ.

15. З метою своєчасного вирішення справи на підставі статті 38 КАСУ суд може здійснити судові виклики та повідомлення у такій справі телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або й через друкований засіб масової інформації. Такі виклики і повідомлення мають бути здійснені у строк, що даватиме можливість своєчасно прибути до суду (частина третя статті 35 КАСУ).