Мы ВКонтакте

Стаття 269. Види заходів процесуального примусу

1. Заходами процесуального примусу є:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.

3. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Статтею встановлюються конкретні заходи процесуального примусу, що диференційовані залежно від підстав для їх застосування та способів впливу на особу задля забезпечення належного результату. Встановлені також правові обмеження для суду при застосуванні відповідних заходів з метою недопущення порушення прав осіб.

Загальна характеристика видів заходів процесуального примусу

2. Перші два заходи процесуального примусу - попередження і видалення із зали судового засідання - можуть бути застосовані судом до осіб, які не дотримуються порядку у судовому засіданні або не виконують розпоряджень головуючого. Підставою для видалення особи із зали може бути лише повторне вчинення порушення після того, як суд застосував попередження (див. статтю 270 КАСУ).

3. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом застосовується до осіб, у яких вони є, але які не подають цих доказів без поважних причин або без пояснення причин їх неподання.

4. Привід застосовується до осіб, які були викликані судом, але не з'явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.

5. Правило про те, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання своїх обов'язків (частина третя коментованої статті), ще раз підкреслює стимулюючу, а не каральну функцію інституту процесуального примусу. Застосування процесуального примусу не є кінцевою метою, воно є засобом для забезпечення виконання тих чи інших процесуальних обов'язків. Так, застосування попередження до особи не звільняє її від обов'язку дотримуватися порядку у судовому засіданні, а навпаки, є нагадуванням про такий обов'язок.

Обмеження щодо застосування заходів процесуального примусу

6. Суд не може за одне й те саме порушення особи застосувати до неї одночасно кілька заходів процесуального примусу.

Це правило ґрунтується на принципі, що властивий насамперед кримінальному праву. Цей принцип утілено в:

1) положенні статті 61 Конституції України, згідно з яким ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

2) положенні статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, згідно з яким ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної країни;

3) положенні статті 4 Протоколу N 7 від 22 листопада 1984 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що "нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави".

7. Застосування заходу процесуального примусу не виключає можливості застосування до особи заходів адміністративної відповідальності, зокрема, за прояв неповаги до суду.