Мы ВКонтакте

Стаття 3. Державне регулювання торговельного мореплавства

Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень.

Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Правила експлуатації риболовних суден затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

 

Коментар:

 

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку на морському транспорті застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Загальні питання державного регулювання торговельного мореплавства визначено ст. 12 ГКУ та ст. 3 КТМУ.

Необхідність здійснення державного регулювання торговельного мореплавства пояснюється організаційним та майновим критеріями: по-перше, держава виконує функцію організації господарського життя суспільства в цілому; по-друге, держава є суб'єктом права власності щодо значного масиву майна, у тому числі у сфері торговельного мореплавства (наприклад, ядерні судна можуть перебувати тільки в державній власності, морські порти визначаються державними транспортними підприємствами тощо). Останнє зумовлює необхідність управління державним сектором економіки з боку держави як власника.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення, ліцензування, регулювання цін і тарифів.

Всі наведені засоби державного регулювання розкриті в ст. ст. 13 - 17 ГК України та застосовуються щодо торговельного мореплавства. Державне регулювання торговельного мореплавства є складовою державної регуляторної політики. Організаційно-правові засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено у Законі України від 11 вересня 2003 р. "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Згідно з цим Законом, державна регуляторна політика - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства у відповідних правових формах та за допомогою певних методів.

Правові форми державного регулювання торговельного мореплавства - це врегульовані нормами права, відмінні за метою та способом здійснення види діяльності держави та її органів у сфері торговельного мореплавства.

До основних правових форм належать: планування, управління, контроль, нормативне регулювання.

1. Планування як правова форма державного регулювання торговельного мореплавства - це визначення за допомогою правових засобів основних напрямків і конкретних результатів діяльності суб'єктів господарювання у сфері торговельного мореплавства.

Можна визначити два види планування:

- директивне, тобто обов'язкове для всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють торговельне мореплавство, застосовується у державному секторі економіки;

- індикативне - має рекомендаційний характер, передбачає заохочення для виконавців плану і орієнтує їх на бажану для держави та суспільства поведінку у сфері торговельного мореплавства.

2. Управління як правова форма державного регулювання торговельного мореплавства - це прийняття компетентним органом юридично значущих рішень для суб'єктів господарювання, що здійснюють торговельне мореплавство з оперативних питань.

Управління безпекою судноплавства на морському транспорті врегульоване Положенням про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті (далі за текстом - СУБС МРТ), затв. наказом Мінтрансу України від 20.11.2003 р. N 904.

СУБС МРТ - сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу і актуалізації державної політики в галузі БС на МРТ;

Управління БС на МРТ - система планомірних і цілеспрямованих заходів, у тому числі підготовка, прийняття та реалізація на МРТ управлінських рішень, спрямованих на забезпечення БС.

Управління БС на МРТ має забезпечувати виявлення та оцінку факторів, що впливають на рівень безпеки, включаючи фактори ризику, підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень, спрямованих на забезпечення належного рівня БС.

Комплексне управління безпекою транспорту здійснювали до 2010 р. Міністерство транспорту України, потім Міністерство транспорту та зв'язку України, а відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. N 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" - Міністерство інфраструктури України. Управління БС на МРТ здійснює Державна служба морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот). Управління БС на підприємстві, в установі, організації МРТ здійснює керівник підприємства, установи, організації. Управління БС на судні здійснює капітан судна (судноводій).

Управлінські рішення розрізняються за:

часом управління - на стратегічні, тактичні, оперативні;

ступенем участі спеціалістів - на індивідуальні, колективні, колегіальні;

змістом управлінського процесу - на організаційні та технічні.

Система управління безпекою судноплавства охоплює комплекс заходів, спрямованих на:

захист людини - захист її життя, здоров'я, майна, її прав щодо використання територіального моря, внутрішніх вод та інших водойм загального користування для праці, відпочинку, спорту, використання водних ресурсів, у тому числі і для судноплавства;

захист довкілля - його захист від негативного впливу судноплавства;

судна - їх стан, умови плавання та перебування на них людини;

водні шляхи - їх придатність до використання, умови плавання ними;

берегові об'єкти - їх відповідність стандартам безпеки судноплавства, готовність і надійність.

Головною метою СУБС МРТ є забезпечення безпечного функціонування МРТ і попередження аварійних подій.

Головними завданнями СУБС МРТ є:

А) забезпечення безпечної експлуатації суден, безпеки суднового персоналу, пасажирів, схоронності вантажів, запобігання забрудненню довкілля із суден;

Б) забезпечення належного стану шляхів руху суден, функціонування берегових об'єктів МРТ та безпеки берегового персоналу;

В) забезпечення пошуку і рятування людей та суден на морі, ліквідація небезпечних забруднень морського середовища.

До об'єктів управління СУБС МРТ належать підприємства, установи, організації МРТ:

українські СК;

українські морські судна;

морські порти та термінали України

лоцманські служби;

служби і пости регулювання руху суден;

гідрографічні підприємства (установи);

морські аварійно-рятувальні служби, підрозділи;

підприємства морського зв'язку;

навчальні заклади, інші установи з навчання, підготовки та перепідготовки плавскладу та берегових фахівців МРТ;

інші підприємства, організації, установи, діяльність яких пов'язана із забезпеченням БС.

Крім того, СУБС МРТ охоплює:

- плавсклад українських морських і річкових суден;

- пасажирів і вантажі, які перевозяться українськими суднами;

- працівників портових та берегових служб МРТ;

- іноземні морські судна та їх екіпажі, під час їх перебування в територіальному морі і внутрішніх водах України.

3. Контроль як правова форма державного регулювання торговельного мореплавства - це встановлення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямків і результатів діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють торговельне мореплавство, встановленим державою правилам, нормам і нормативам, а також виявлення порушень в діяльності цих суб'єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в т. ч. застосування відповідних санкцій.

Державними органами, що здійснювали контроль за господарською діяльністю у сфері торговельного мореплавства до 2010 р. були Міністерство транспорту України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Державна адміністрація морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот), а відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. N 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" - Міністерство інфраструктури України, Державна служба морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот).

За своїм статусом, визначеним наведеним Указом Президента, Мінінфраструктури є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в різних сферах, в тому числі в галузі транспорту, мореплавства. Укрморрічфлот є органом виконавчої влади в галузі морського і річкового транспорту, який координується через Віце-прем'єр міністра України та підпорядковується Мінінфраструктури. В положеннях про статус наведених органів законодавець повинен врахувати вимоги коментованої статті, відповідно до якої центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

4. Нормативне регулювання як правова форма державного регулювання торговельного мореплавства передбачає встановлення компетентними державними органами правил здійснення торговельного мореплавства.

Можна зазначити на три важливі події, що відбулися стосовно питання про нормативне регулювання торговельного мореплавства:

1) Виконання Розпорядження Президента України "Про правове врегулювання діяльності морського транспорту України" від 03.01.93 р. N 1/93-рп. В якому зазначається на необхідність з метою захисту інтересів України, створити базу для правового врегулювання відносин, пов'язаних з морськими перевезеннями, зокрема:

Кодексу торгового мореплавання України;

Статуту Морського Регістру України;

Положення про Державний судновий реєстр України;

Правил перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти морським транспортом України;

Статутів служби на суднах;

Положення про розслідування аварій суден;

Порядку провадження дізнання на морських суднах;

Положення про капітана порту;

Положення про капітана морського торгового порту;

Положення про капітана рибного порту;

Положення про морський торговий порт;

Положення про державних морських лоцманів;

Положення про паспорт моряка;

Положення про звання осіб командного складу морських суден.

2) Прийняття КТМУ від 23 травня 1995 р.

3) Сучасне нормативне регулювання, яке передбачає прийняття неприйнятих нормативних актів та вдосконалення існуючих нормативних актів.

Головна увага на сьогодні приділяється адаптації нормативно-правових актів, що регулюють торговельне мореплавство, до законодавства Європейського Союзу та міжнародного права відповідно до Закону України від 18 березня 2004 року "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу". Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики. Адаптація законодавства - процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire. Acquis communautaire - правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ. В Програмі визначені пріоритетні сфери, в яких здійснюється адаптація законодавства України, серед яких є транспорт.