Мы ВКонтакте

Стаття 14. Колізійні норми

Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче розділах і главах, застосовуються:

1) у розділі II "Судно" (за винятком статті 40 цього Кодексу) і в розділі III "Екіпаж судна" - до суден, що зареєстровані в Україні;

2) у розділі IV "Морський порт" - до морських невійськових портів України; 

3) у главі 3 "Морська лоцманська служба" розділу IV - до відносин, що виникають у зв'язку з проведенням суден державними морськими лоцманами України на підходах до портів України, в межах вод цих портів, а також між цими портами; 

4) у главі 6 "Майно, що затонуло в морі" розділу IV - до відносин, що виникають у зв'язку з затонулим майном у межах територіального моря і внутрішніх морських вод України; 

5) у главі 7 "Морські протести" розділу IX - у разі, коли морський протест заявляється нотаріусу або іншій посадовій особі;

6) у главі 1 "Межі відповідальності судновласника" розділу Х - до судновласників, судна яких плавають під Державним прапором України.

Межі відповідальності судновласника та оператора ядерного судна, що плаває під прапором іноземної держави, регулюються законом держави, під прапором якої плаває судно. Якщо ці межі нижчі від установлених цим Кодексом, то під час розгляду спору про відповідальність у суді або господарському суді України застосовуються положення цього Кодексу; 

7) у главі 2 "Привілейовані вимоги" розділу Х - у разі, коли спір розглядається в Україні;

8) у розділі XI "Претензії та позови" - у тому разі, коли відповідні відносини регулюються правилами цього Кодексу.

Відносини за договорами морського перевезення вантажів, фрахтування судна на термін, фрахтування судна без екіпажу, лізингу, буксирування, морського страхування регулюються законодавством держави за згодою сторін, а за договором морського перевезення пасажира і морського круїзу - також тим, що зазначено у пасажирському квитку.

У разі відсутності згоди сторін щодо застосування права відносини сторін регулюються законодавством тієї держави, де заснована, має основне місце діяльності або постійного перебування сторона, що є:

а) перевізником - у договорі морського перевезення і морського круїзу;

б) судновласником - у договорах фрахтування судна на термін і фрахтування судна без екіпажу;

в) лізингодавцем - у договорі лізингу;

г) власником судна, що здійснює буксирування, - у договорі буксирування;

д) страховиком - у договорі морського страхування. 

Сторони мають право відійти у договорі від правил цього Кодексу, що стосується відповідного договору, якщо цими правилами не встановлено інше.

Коментар:

В частині 1 коментованої статті йдеться про порядок застосування норм КТМУ з огляду на різні види морегосподарської діяльності, й відповідно, широку сферу застосування норм КТМУ. Основна мета закріплення правил, що стосуються застосування норм КТМУ, - визначити сферу відносин, до яких являється можливим застосування норм КТМУ, та, уникнення непорозумінь під час застосування норм КТМУ. Так, наприклад, для з'ясування питання про застосування розділу IV КТМУ, слід мати на увазі, що норми цього розділу застосовуються не до всіх видів морських портів, - виключення становлять військові морські порти. А розділ II (за винятком статті 40) і розділ III застосовуються тільки до суден, що зареєстровані в Україні.

З огляду на назву статті, залишається відкритим питання про колізійні норми. Адже, колізійні норми - це по суті протиріччя, що має місце за наявності як мінімум двох норм права, які регулюють однакові суспільні відносини і характеризуються розходженням їх змісту. Оскільки стаття присвячена питанням застосування норм КТМУ, її норми скоріше носять відсилочний характер і з теоретичної точки зору спрямовані на реалізацію норм права. Отже, зміст статті навряд можна охарактеризувати як протиріччя норм права, а її назва потребує зміни на таку назву "Сфера дії КТМУ та застосувальне право". Така назва пов'язується із змістом коментованої статті, в якій ч. 1 - присвячена питанням визначення сфери дії КТМУ, а ч. 2 - 4 - питанням визначення права, що застосовується до певних видів договірних відносин.

В частині 2 коментованої статті сформульовано принцип "автономії волі сторін договору", який застосовується при вирішенні питання про застосування права до правовідносин, що виникають в сфері торговельного мореплавства. Відповідно до зазначеного принципу, сторони самостійно, за своєю згодою, обирають право, що визначає їх права та обов'язки. Однак, на відміну від аналогічних кодексів інших країн, КТМУ: (а) обмежує застосування цього принципу до визначеного кола договірних відносин; (б) закріплює виключення для визначеного кола договірних відносин. Обмеження до застосування принципу "автономії волі" стосуються наступних договірних відносин: відносини за договорами морського перевезення вантажів, фрахтування судна на термін, фрахтування судна без екіпажу, лізингу, буксирування, морського страхування. Виключається можливість застосування принципу "автономії волі" за договором морського перевезення пасажира і морського круїзу, оскільки для таких випадків передбачено застосування законодавства, що зазначено у пасажирському квитку.

В частині 3 коментованої статті закріплено принцип "місця заснування, основного місця діяльності або постійного перебування сторони за договором", який в юридичній літературі також називають принципом "національності сторони договору". Закріплення цього принципу в КТМУ пов'язується із виконанням вимог Гаазьких та Гамбурзьких правил і відрізняє зміст КТМУ від КТМ СРСР, в якому закріплювався принцип "місця укладання договору". Разом з тим зазначимо, що застосування цього принципу має свої особливості:

 (а) цей принцип є похідним від принципу "автономії волі сторін договору", оскільки застосовується у разі відсутності згоди сторін договору щодо застосування права до їх правовідносин;

 (б) застосування цього принципу має односторонній характер, оскільки застосування прямо пов'язується з місцем заснування, основного місця діяльності або постійного перебування однієї із сторін договору, а саме:

- перевізника - за договорами морського перевезення і морського круїзу;

- судновласника - за договорами фрахтування судна на термін і фрахтування судна без екіпажу;

- лізингодавця - за договором лізингу;

- власника судна, що здійснює буксирування, - за договором буксирування;

- страховика - за договором морського страхування.

В частині 4 коментованої статті закріплюється право сторін за наведеними видами договорів визначати право, що застосовується до їх правовідносин, без застосування норм коментованої статті, якщо нормами КТМУ не встановлене інше.