Мы ВКонтакте

Стаття 20. Поняття судновласника і власника судна

Судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.

Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Коментар:

Право власності є основним речовим правом. Власник судна на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається ним. У сукупності тріада зазначених правомочностей визначає зміст права власності на судно.

Право володіння судном означає можливість фактичного перебування у власника цього транспортного засобу. Володіння судном може бути законним (титульним) або незаконним. Якщо власник або інша особа здійснює володіння судном на законних підставах (наприклад, на підставі договору купівлі-продажу, договору фрахтування), то таке володіння є законним (титульним). У випадку володіння без законних підстав, таке володіння визнається незаконним (наприклад, володіння викраденим судном).

З правом володіння пов'язане право користування судном, яке передбачає можливість вилучення його корисних властивостей з метою задоволення потреб самого власника або інших осіб. Право користування судном може бути законним (наприклад, якщо суб'єкт господарювання користується судном на підставі договору лізингу чи фрахтування) або незаконним (наприклад, якщо суб'єкт господарювання використовує судно шляхом здавання його у фрахт без відповідного дозволу власника). Право користування судном може належати власнику (наприклад, власник морського судна може використовувати його задля здійснення морських перевезень, виконання буксирних робіт тощо) або іншому учаснику господарських відносин (наприклад, державне чи комунальне підприємство може використовувати передане йому судно для здійснення морегосподарської діяльності на праві господарського відання чи оперативного управління згідно ГКУ). При цьому повноваження щодо використання судна іншою, ніж власник особою, може мати певні обмеження, які встановлюються, як правило, самим власником (наприклад, власник морського судна може передати його у фрахт без надання фрахтувальникові права здавати це судно у субфрахт).

На відміну від правомочностей володіння й користування, право розпорядження, як правило належить власнику судна, який вправі визначити його юридичну чи фактичну долю (крім випадків конфіскації, примусового продажу тощо у встановленому законом порядку).

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження судном розкривають зміст права власності і в своїй сукупності дозволяють визначити власника судна.

Зміст цієї статті визначає судновласником юридичну або фізичну особу, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна чи використовує на інших законних підставах. Яким чином співвідносяться поняття "судновласник" і "власник судна"? Судновласником може бути будь-який законний володілець судна, у тому числі власник судна. Проте, власник може і не виступати судновласником (наприклад, не використовувати судно задля перевезень), але нести визначені у зв'язку з цим обов'язки (наприклад, згідно зі ст. 304 КТМУ тільки власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку його з судна або скиду з нього нафти або інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря). Отже, категорію "судновласник" характеризують такі ознаки: по-перше, це є суб'єкт господарювання, який експлуатує судно від свого імені; по-друге зазначене використання має здійснюватися лише на законних підставах. Тому поняття "судновласник" є ширшим за поняття "власник": будь-який власник судна може бути судновласником, але не кожний судновласник є власником судна.