Мы ВКонтакте

Стаття 57. Обов'язки судновласника

Судновласник  відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства (для риболовного судна), забезпечує: 

1) безпечні умови і режим праці на судні;

2) охорону здоров'я членів екіпажу та обладнання судна всіма необхідними для цього засобами та устаткуванням; 

3) постачання продовольства і води в достатній кількості і належної якості;

4) належні суднові приміщення.

Мінімальні норми, що забезпечуються власниками торговельних суден, не можуть бути нижчими рівня, встановленого міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

 

Коментар:

 

На сьогодні в Україні діють закони та інші нормативно-правові акти з питань охорони праці, загальним з яких є Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року. Крім того, до їх числа можна віднести наказ Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду "Про затвердження Правил охорони праці під час виконання робіт на борту риболовних суден".

Положення цієї статті, а також інших нормативно-правових актів з питань охорони праці є обов'язкові до виконання всіма судновласниками незалежно від форми власності. До того ж в галузевих тарифних угодах передбачається також обов'язок судновласника забезпечити безпеку умов і охорону праці працівників, запровадження нових безпечних технологій, устаткування та механізмів, привести виробництво у відповідність з діючими правилами і нормами охорони праці тощо. Судновласник забезпечує членів екіпажу спецодягом і засобами індивідуального захисту у відповідності до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 р. N 53. Крім того, на судновласника відповідно до коментованої статті покладається обов'язок забезпечити членів екіпажу достатньою кількістю продовольства і води, лікарськими засобами, іншими необхідними засобами.

Безпечних умов праці і охорони здоров'я членів екіпажу вимагає і Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі (СОЛАС-74), яка містить вимоги до рятувальних засобів (індивідуальних, рятівних шлюпок, плотів тощо). Наприклад, вантажні судна повинні мати таку кількість повністю закритих рятівних шлюпок, яка з кожного борту може прийняти всіх членів екіпажу. Вантажне судно також повинно мати таку кількість плотів, яка при спуску з одного борту може прийняти всіх осіб, які знаходяться на судні. Відповідна кількість шлюпок, які знаходяться на судні, повинна бути черговою, що сконструйована для рятування людей. Всі рятувальні засоби повинні підтримуватися в гарному стані і бути готовими для швидкого використання.

Україна є учасницею ряду конвенцій Міжнародної організації праці, в яких регламентовані питання безпеки умов праці і охорони здоров'я моряків. Зокрема, це Конвенція N 32 "Про захист від нещасних випадків працівників, що зайняті на навантаженні і розвантаженні суден". Також Україна є учасницею Конвенцій, які містять вимоги до кают, їдальні, санітарних приміщень морських суден, наприклад, Конвенція N 92 "Про приміщення для екіпажу на борту суден", Конвенція N 133 "Про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення), Конвенція N 126 "Про приміщення для рибаків на борту суден" тощо.

Частина 2 коментованої статті містить загальне правило про те, що мінімальні норми, що забезпечуються власниками торговельних суден, не можуть бути нижчими рівня, встановленого міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Про міжнародні договори, якими встановлюються мінімальні норми, йшла мова вище.