Мы ВКонтакте

Стаття 59. Обов'язки щодо подання допомоги людям, які зазнали лиха в морі

Капітан судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без серйозної загрози для свого судна та осіб, які перебувають на ньому: 

1) подати допомогу будь-якій виявленій у морі особі, якій загрожує загибель;

2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу гинучим, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.

За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан судна несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Судновласник не несе ніякої відповідальності за невиконання капітаном судна обов'язків подання допомоги. 

Коментар:

Положення даної статті щодо надання допомоги людям, які зазнали лиха в морі, є правовим звичаєм і закріплене на міжнародному рівні. Так, згідно Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС-74) капітан судна, що знаходиться в морі, отримавши від будь-якого джерела повідомлення про лихо, зобов'язаний повним ходом слідувати на допомогу людям, які терплять лихо. Якщо він позбавлений можливості зробити це або в силу особливих обставин даного випадку не вважає необхідним або зайвим слідувати на допомогу, він зобов'язаний зробити в судновому журналі запис про причини, в силу яких він не послідував на допомогу людям, що терплять лихо. Капітан судна, що терпить лихо, має право обрати одне або декілька суден, які відповіли на його заклик про допомогу, і обов'язок капітана або капітанів обраних суден підкоритися такому вибору. Капітан судна звільняється від обов'язку надання допомоги, якщо його судно не обрано, а якщо було обрано - коли він отримав повідомлення від людей, що терплять лихо, або від капітана іншого судна, що прибув на місце події, що допомога більше не потрібна.

Згідно Міжнародної конвенції про рятування 1989 року капітан судна зобов'язаний наскільки він може це зробити не піддаючи серйозній загрозі своє судно і осіб, що на ньому знаходяться, надавати допомогу особі, якій загрожує загибель в морі (ст. 11 Міжнародної конвенції по уніфікації деяких правил відносно надання допомоги і спасіння на морі 1910 року після слів "будь-якій особі" містить уточнення - "навіть ворогу").

Держави - учасниці Конвенції 1989 року зобов'язані приймати необхідні заходи для забезпечення виконання капітаном обов'язку по наданню допомоги людям. Такий обов'язок передбачений також Статутом служби на суднах морського флоту.

Згідно ст. 284 Кримінального кодексу України ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Злочин має місце у випадку, якщо: люди терплять лихо; капітану відомо про це і він має реальну можливість надання допомоги; відсутня серйозна небезпека його судну, екіпажу та пасажирам. При цьому, як закон, так і міжнародні договори не згадують про загрозу вантажу, що перевозиться. Така загроза не є перепоною для надання допомоги людям, оскільки перевізник в цьому випадку не несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу (ст. 176 Кодексу).

Положення ч. 3 коментованої статті відтворює ст. 10 Конвенції 1989 року, згідно якої судновласник не несе відповідальності за порушення капітаном обов'язків по наданню допомоги людям, яким загрожує загибель на морі.