Мы ВКонтакте

Стаття 73. Правовий статус морського порту

Морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. 

Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України та оголошується в Повідомленнях мореплавцям.

На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій на території порту, а також втручатися в їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств і організацій.

На території України існують торговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти. 

Коментар:

Морський порт є суб'єктом транспортного права. Суб'єктами транспортного права є учасники транспортних відносин. Термін "учасники" розглядається нами у широкому значенні: він охоплює широке коло суб'єктів, які беруть участь у безпосередньому здійсненні транспортної діяльності або організовують, сприяють здійсненню такої діяльності чи споживають результати такої діяльності. Відповідно до зазначеного можна визначити 3 групи суб'єктів, що є учасниками транспортних відносин: (а) суб'єкти транспортної діяльності; (б) суб'єкти, що здійснюють управління та контроль у сфері транспорту (органи управління, контролю, ліцензування, сертифікації тощо); (в) суб'єкти, що є споживачами транспортних послуг та робіт (пасажири, вантажовідправники, вантажоодержувачі). Поряд з цим зазначимо на те, що основне коло учасників становлять саме суб'єкти транспортної діяльності, якими є суб'єкти господарювання. Суб'єкти транспортної діяльності - це суб'єкти господарювання, предметом безпосередньої діяльності яких є окремий вид господарської діяльності - транспортна діяльність.

Суб'єкти морегосподарської діяльності - це різновид суб'єктів транспортної діяльності, предметом діяльності яких є торговельне мореплавство. Враховуючи різноманітність видів діяльності, які охоплюються терміном "торговельне мореплавство", можна зробити висновок про різний характер діяльності суб'єктів, які працюють в цій сфері. Отже, суб'єкти, предметом діяльності яких є портова діяльність є суб'єктами портової діяльності. До їх числа відноситься морський порт. Морський порт відноситься до таких суб'єктів, діяльність яких пов'язана із безпосереднім здійсненням окремого виду морегосподарської діяльності - портової діяльності, і може набувати статусу "власник судна"/"судновласник", оскільки для здійснення портової діяльності використовує судна на різних законних підставах - будь-то право власності, господарського відання чи оперативного управління, фрахтування, оренда тощо.

Для визначення особливостей правового статусу морського порту звернемося до його основних ознак та характеристик:

1) Морський порт є учасником морегосподарських правовідносин (різновиду транспортних правовідносин), тобто це є суб'єкт, який вступає у врегульовані нормами права відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням портової діяльності (різновиду транспортної діяльності).

2) Предметом діяльності морського порту є окремий вид господарської діяльності - портова діяльність (різновид морегосподарської, транспортної діяльності);

3) Для організації здійснення портової діяльності морський порт прямо або опосередковано використовує транспортні засоби.

4) Права морського порту можна класифікувати на загальні та спеціальні.

а) Загальними є такі права, які мають ці суб'єкти в силу господарського законодавства і не є визначальними для визначення особливостей правового статусу цих суб'єктів. До таких відносяться, наприклад, право на вибір видів діяльності, мати на праві власності майно та розпоряджатися ним тощо.

б) Спеціальні права є визначальними для визначення компетенції цих суб'єктів і закріплюються у спеціальних нормативних актах.

За таким же критерієм можна систематизувати обов'язки морського порту. Так, загальними є обов'язок щодо ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності, щодо охорони навколишнього природного середовища, дотримання санітарних та пожежних вимог тощо. Спеціальним можна визначити обов'язок щодо безпеки використання транспортних засобів, споруд, обладнання, виконання зобов'язань з навантаження/розвантаження вантажів, забезпечення необхідної якості наданих послуг, тощо.

Крім того слід зазначити, що для визначення особливостей правового статусу морського порту визначальними є права та обов'язки, пов'язані з безпекою на транспорті. Адже відповідно до ст. 1187 ЦКУ діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, визначається джерелом підвищеної небезпеки.

5) Кооперація (взаємодія) морських портів з іншими учасниками відносин передбачає участь у процесі здійснення портової діяльності суб'єктів різних ланок, що спеціалізуються по різних видах транспортної діяльності (зокрема, судноплавних компаній, експедитора, морських агентів тощо). Кооперація суб'єктів під час здійснення портової діяльності передбачає участь в процесі здійснення цього виду транспортної діяльності:

- прямих учасників (такими є морський порт та інші суб'єкти, що безпосередньо здійснюють портову діяльність);

- непрямих учасників (діяльність яких носить організаційний, допоміжний характер щодо певного виду транспортної діяльності, зокрема щодо наведеного нами виду діяльності такими учасниками може бути визнано експедитора, морського агента).

6) Наявність території та акваторії у порту (див. коментар до ст. 74 КТМУ).

З огляду на актуальність питання про значимість діяльності портів для економіки держави звернемося до розпорядження КМУ від 16.07.2008 р. N 1051-р "Про схвалення Стратегії розвитку морських портів України на період до 2015 року". Морські торговельні порти є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави з огляду на їх розташування на напрямках міжнародних транспортних коридорів. Від ефективності функціонування портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність українського транспортного комплексу на світовому ринку. Морські торговельні порти як суб'єкти міжнародних взаємовідносин відіграють провідну роль у забезпеченні безпеки судноплавства в територіальному морі та внутрішніх водах України. Особлива увага в Стратегії звертається на те, що у Кодексі торговельного мореплавства України не визначені, зокрема, такі поняття, як "морський термінал", "портова діяльність", "портовий оператор", "інфраструктура порту", "спеціалізований майновий комплекс", "спеціалізовані послуги", що перешкоджає проведенню ринкових перетворень у галузі торговельного мореплавства, морського і річкового транспорту в цілому. Основними напрямами реалізації Стратегії визнані наступні:

 (а) забезпечення супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про морські порти" та розроблення нової редакції Кодексу торговельного мореплавства України, внесення змін до інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії;

 (б) врегулювання на законодавчому рівні:

- відносин, пов'язаних із наданням на території державного підприємства - морського порту або морського термінала державними підприємствами, установами і організаціями, що уповноважені на надання спеціалізованих послуг, до яких належать: лоцманське проведення суден; регулювання руху суден; організація утримання підхідних каналів та акваторій портів у належному стані; координація та проведення аварійно-рятувальних робіт; навігаційно-гідрографічне забезпечення; картографічне забезпечення; нагляд за станом портових гідротехнічних споруд (незалежно від форми власності) і засобів навігаційного обладнання та їх утримання; проведення робіт з вимірювання глибин; водолазні, швартовні, криголамні та буксирувальні роботи; прийняття із суден забруднених, стічних, баластних вод, сміття; запобігання і ліквідація розливу забруднюючих речовин; забезпечення охорони суден та портових засобів; а також пов'язаних із функціонуванням загальнодержавного ринку спеціалізованих послуг, що надаються у державних підприємствах - морських портах;

- питання встановлення заборони щодо будівництва суб'єктами господарювання причальних гідротехнічних споруд в акваторіях, відведених державним підприємствам - морським портам, без погодження з ними для забезпечення пріоритетного права державних підприємств - морських портів будувати у відведених їм відповідно до законодавства акваторіях нові причальні гідротехнічні споруди за рахунок власних коштів;

- питання надання у користування державним підприємствам - морським портам земель водного фонду в межах відведених їм відповідно до законодавства акваторій;

в) забезпечення:

- права державного підприємства - морського порту залучати інвесторів для будівництва нових причальних гідротехнічних споруд на договірних засадах за умови погодження в установленому порядку інвестиційного проекту та закріплення побудованих причальних гідротехнічних споруд у державній власності;

- відведення акваторій державним підприємствам - морським портам для торговельного мореплавства;

г) проведення структурних перетворень, спрямованих на модернізацію системи управління в галузі торговельного мореплавства;

д) формування інфраструктури морських портів та забезпечення її розвитку відповідно до світових стандартів;

є) збереження у державній власності території та акваторії портів, а також спеціалізованих майнових комплексів;

ж) залучення інвестицій у розвиток морських портів шляхом надання портовим операторам об'єктів інфраструктури портів (крім спеціалізованих майнових комплексів) в оренду та концесію або відчуження таких об'єктів виключно на конкурсних засадах із застосуванням процедури відкритих аукціонів за рішенням Кабінету Міністрів України;

з) здійснення заходів щодо приєднання України до деяких міжнародних договорів у галузі морського транспорту;

і) реформування основних засад функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства, систем державного управління морським транспортом та управління діяльністю морських торговельних портів.

При цьому автори Стратегії вважають за необхідне застосовувати принципи наукової обґрунтованості, економічної доцільності, добросовісної конкуренції та додержання вимог відповідних міжнародних стандартів.

Реформування системи управління морськими торговельними портами передбачає створення на їх базі державних і морських адміністрацій портів з віднесенням зазначених адміністрацій до сфери управління Мінтрансзв'язку для забезпечення запобігання дублюванню дозвільних і контрольних функцій, зменшення їх кількості.

Відповідно до вищенаведених ознак звернемося до питання про правовий статус морського порту. Адже, відповідно до коментованої статті, морський порт є державним транспортним підприємством. Проте така ознака з часом стала предметом дискусій з огляду на розвиток ринкових відносин в Україні та закріплення в законодавстві принципу свободи підприємницької діяльності. У зв'язку з цим за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України в Конституційному Суді України було відкрите відповідне провадження (Справа N 1-17/2004). У конституційному поданні стверджується, що визначення морського порту тільки державним підприємством порушує свободу підприємницької діяльності та свободу вибору споживачів, призводить до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання недержавної форми власності, спричиняє неправомірне обмеження конкуренції у сфері торговельного мореплавства. У зв'язку з цим автори конституційного подання звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визнати положення частини першої статті 73 Кодексу про визначення морського порту лише державним підприємством таким, що не відповідає приписам частин першої, третьої статті 42 Конституції України. Дослідивши поставлене в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України в Рішенні від 15 грудня 2004 року N 21-рп/2004 зазначає таке. Визначаючи морський порт державним підприємством, Кодекс водночас (частини третя, четверта статті 73) не виключає можливості господарської діяльності на його території підприємств та організацій будь-яких форм власності з метою обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і забороняє порту втручатися в таку діяльність та перешкоджати їй, за винятком випадків, передбачених законодавством України, установчими документами цих підприємств і організацій. Ці положення означають, що конституційне право кожного на підприємницьку діяльність на території державного транспортного підприємства, яким є морський порт, державою не забороняється. Отже, визначення морського порту державним підприємством не суперечить частині першій статті 42 Конституції України. У зв'язку з цим Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), положення частини першої статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України про визначення морського порту державним підприємством.

На думку автора, постановка питання у конституційному поданні відбувалася дуже узагальнено з іншим акцентом щодо важливості та значення питання статусу морського порту для сфери господарювання. Тому, передбачити саме таке Рішення Конституційного Суду України, було не складно.

Відзначимо, що актуальність цього питання пов'язувалася і продовжує пов'язуватися з наступними аргументами: (а) необхідність визначення портової діяльності як різновиду господарської комерційної діяльності; (б) виникнення та розвиток нових відносин в сфері торговельного мореплавства щодо портової діяльності, що пов'язується із здійсненням такої діяльності не лише морськими портами, а й іншими суб'єктами господарювання; (в) відсутність спеціального правового регулювання зазначених відносин.

Автор вважає, що з теоретичної точки зору, визначення портової діяльності може мати різні аспекти. З одного боку, загальноприйняте вважати, що портова діяльність - це господарська комерційна діяльність, яку здійснюють морські порти, однак з іншого боку - мова може йти не тільки про морські порти, а й інших суб'єктів господарювання, які здійснюють таку діяльність, і не тільки в сфері торговельного мореплавства, однак і в сфері авіаційної діяльності (наприклад, аеропорти), автотранспортної діяльності (наприклад, автопорти, автотермінали, автовокзали) тощо. Тому, в широкому розумінні, портова діяльність - це господарська комерційна діяльність з виконання робіт та надання послуг, щодо обслуговування транспортних засобів, вантажів, пасажирів, а також надання іншого роду послуг у зв'язку з цим. Автор відзначає, що вважати морський порт єдиним суб'єктом портової діяльності з недоведених підстав, є помилковим. Морський порт є суб'єктом портової діяльності поряд з іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють таку діяльність.

Проте, однозначно, вирішення питання шляхом визначення у законодавстві портової діяльності, суб'єктів та підстав її здійснення, повинне мати за мету й вирішення питання про правовий статус морського порту. Порт повинен розглядатися як територія і акваторія, на яких розташовані портові споруди, призначені для обслуговування транспортних засобів, вантажів та пасажирів. В засобах масової інформації не одноразово повідомлялося про суб'єктів, які є "приватними" портами. Так, наприклад, зазначимо, що порт "Ніка-Тера" у м. Миколаєві побудований за рахунок інвесторів, біля спеціалізованого порту "Октябрьск" створено приватний порт "Очаків", біля Севастополя розташовано морський навантажувальний комплекс ТОВ "Акваторія-Порт". Тому реальність свідчить про існування таких суб'єктів господарювання, які по суті надають такі послуги, як і морські порти, але де-факто такими не є у зв'язку з відповідними нормами-заборонами в законодавстві.

Вищезазначене дає підстави автору висловити пропозицію щодо обов'язкового спеціального врегулювання портової діяльності шляхом прийняття Закону України "Про портову діяльність" (а не Закону України "Про морські порти") з метою врегулювання нормами права всіх існуючих на сьогодні відносин, пов'язаних з виконанням робіт та наданням послуг з обслуговування транспортних засобів, вантажів та пасажирів, інших пов'язаних з цим послуг за участю не тільки морських портів, а й інших суб'єктів господарювання, які здійснюють таку діяльність - суб'єктів портової діяльності.

Також зазначимо, що постановою КМУ від 23.12.2004 р. затверджений перелік підприємств стратегічного значення для економіки і безпеки держави, до якого увійшли всі морські порти, а Закон України "Про перелік об'єктів права власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.99 р. не передбачає можливості їх приватизації.

Класифікація морських портів проводиться за різними критеріями: призначення, предмет господарської діяльності, географічне положення, річна тривалість експлуатації, відношення до зовнішньої торгівлі, залежно від режиму здійснення діяльності тощо.

За критерієм призначення порти поділяються на транспортні, військові, риболовні (промислові) та інші. Транспортні - призначені для обробки вантажів та обслуговування пасажирів, поділяються на: універсальні (загального призначення), в яких здійснюється обробка різних вантажів та обслуговування всіх категорій пасажирів; спеціалізовані, в яких здійснюється обробка вантажів одного виду та вантажні операції з перевалки багажу. Більшість портів в Україні є портами універсальними. Військові порти (бази флоту) спрямовані на обслуговування військово-морського флоту, риболовні (промислові) - спеціалізуються на відповідному морському промислі та мають спеціальне обладнання для переробки та зберігання результатів промислу.

За предметом діяльності класифікація портів здійснюється залежно від норм обробки вантажів та пасажиропотоку.

Залежно від режиму заходу іноземних суден, визначають: "відкриті" порти - порти, що відкриті для заходу іноземних суден; "закриті" порти - порти, заходи іноземних суден до яких заборонено.

Залежно від режиму здійснення портової діяльності, можна визначити: морські порти, що здійснюють портову діяльність у звичайному режимі; морські порти, що здійснюють портову діяльність у спеціальному режимі. Якщо портова діяльність здійснюється у спеціальному режимі, то вона спрямована на виконання спеціальних завдань, зокрема це стосується виконання військових перевезень, перевезень небезпечних вантажів, перевезень у зв'язку з евакуацією населення внаслідок епідемій, стихійного лиха тощо. Портову діяльність, яка здійснюється у спеціальному режимі, можуть характеризувати спеціальні вимоги щодо її провадження. Наприклад, діяльність вільного порту згідно Господарського кодексу України, Закону України "Про вільні економічні зони".