Мы ВКонтакте

Стаття 135. Правовідносини перевізника і одержувача вантажу

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Коментар:

В процесі перевезення вантажу у правовідносини вступають перевізник, відправник і одержувач вантажу. Всі вони є прямими учасниками процесу перевезення (поряд з непрямими учасниками - морським агентом, експедитором, морським портом тощо), а за договором морського перевезення вантажу є сторонами.

Відправник - це сторона в договорі морського перевезення вантажу, від імені якої вантаж подається до перевезення і яка зазначена відправником у перевізних документах незалежно від того, хто фактично здійснив відправку і навантаження. Правовий статус відправника характеризується такими ознаками: по-перше, відправник вступає у договір перевезення від свого імені; по-друге, предметом зобов'язань відправника є надання вантажу разом з перевізними документами перевізнику; по-третє, відправник повинен бути зазначений як такий у перевізних документах. Юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення правовідносин між відправником і перевізником, є передача вантажу останньому. Відправниками можуть бути суб'єкти, яким вантаж належить на праві власності або інших законних підставах.

Перевізник - це суб'єкт господарювання, який на виконання умов договору морського перевезення вантажу зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його одержувачу. Перевізник є стороною договору морського перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах. Конвенція ООН про морське перевезення вантажів визначає терміни "перевізник" і "фактичний перевізник". Перевізником є будь-яка особа, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Фактичним перевізником є будь-яка особа, якій перевізником доручено здійснити перевезення вантажу або частину перевезення, і включає будь-яку іншу особу, якій доручено здійснити перевезення. Конвенцією передбачено, що в тих випадках, коли здійснення перевезення або частини його доручено фактичному перевізнику, навіть якщо це відображено в умовах договору морського перевезення, перевізник залишається відповідальним за все перевезення. Щодо перевезення, яке здійснюється фактичним перевізником, перевізник несе відповідальність за дії і упущення фактичного перевізника та його службовців і агентів, які діяли в межах своїх службових обов'язків. У тих випадках і в тій мірі, в якій і перевізник, і фактичний перевізник несуть відповідальність, ця відповідальність є солідарною.

Одержувачем вантажу є особа, яка уповноважена на одержання вантажу. В юридичній літературі склалися три наукові позиції з питання правового статусу одержувача:

1) одержувач як третя особа, на користь якої укладено договір морського перевезення вантажу;

2) одержувач разом з відправником є однією стороною в договорі морського перевезення вантажу;

3) одержувач є самостійною стороною в договорі морського перевезення вантажу.

Одержувач - це такий суб'єкт господарювання, який відповідно до умов договору морського перевезення вантажу має право вимагати видачі вантажу і зобов'язується сплатити провізну плату, якщо того вимагають умови договору. Одержувач є самостійною стороною договору морського перевезення вантажу.

По-перше, одержувач має права і обов'язки, відмінні від прав і обов'язків відправника та перевізника; по-друге, одержувач вступає в договір від свого імені, а тому від свого імені несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; по-третє, одержувач зазначається як такий у транспортних документах (коносамент, чартер, накладна).

Між коносаментом і договором перевезення існують зовнішні зв'язки, саме вони призводять до причинного зв'язку, однак, продовжують залишатися самостійними. Кауза договору перевезення може бути повністю або частково зафіксована у коносаменті за умов наявності в останньому відповідних посилань.

З наведених позицій коносамент розглядається як каузальний документ, який містить одностороннє зобов'язання перевізника і знаходиться під впливом умов, що випливають з договору перевезення, тому правильним є положення про те, що його кауза міститься у договорі перевезення. Кауза такого зобов'язання є конкретною у кожному окремому випадку, а саме зобов'язання не може бути відірвано від своєї каузи (підстави, причини).

Особа, яка має намір перевезти вантаж морським транспортом, повинна скласти за своїм підписом і передати перевізнику документ, який відомий як доручення відправника - вантажевий ордер. В ньому містяться дані про назву вантажу, його характеристику, рід упаковки, назва відправника і одержувача вантажу, відомості про кількість копій та оригіналів коносаменту, умови фрахту тощо. Аналіз змісту доручення дозволяє встановити три важливі у правовому значенні обставини: намір відправника укласти договір перевезення вантажу, подання відправником своєї пропозиції конкретному перевізнику, повідомлення йому суттєвих умов, які відправник бажав би включити у договір перевезення. Ці обставини є елементами оферти і це дає підставу визнавати вантажевий ордер офертою. Оферта передається перевізнику або його представнику на умовах подання вантажу для огляду. Відправник, у свою чергу, зобов'язаний ознайомити перевізника з характером вантажу не пізніше моменту пред'явлення його до перевезення.

Шляхом вручення оферти перевізнику відправник просить його дати згоду на укладення договору на умовах, викладених у вантажному ордері. Свою згоду перевізник надає у формі так званої штурманської розписки. Під штурманською розпискою слід розуміти підписаний помічником капітана документ, який засвідчує прийом вантажу на борт судна. Після закінчення навантаження кількість і вага вантажу, які зазначено в штурманській розписці, заносяться у коносамент. Різновидом штурманської розписки є розписка помічника капітана на вантажевому ордері або на іншому документі відправника. На практиці можливим є такий варіант, коли помічник капітана вносить свою розписку на поля вантажевого ордеру. Розписка вноситься після прийому останнього місця зі всієї партії вантажу, яку пред'явлено до перевезення. Прийом вантажу фактично виражається зачепленням одиниці вантажу за гак судової лебідки, в'їздом автоколесної техніки на апарель судна тощо. Своєю розпискою капітан судна констатує кількість і стан вантажу, прийнятого до перевезення на певне судно, а тому штурманську розписку доцільно розглядати як акцепт укладення договору морського перевезення вантажу.

Таким чином, подання перевізнику вантажевого ордеру і прийняття вантажу від відправника шляхом видачі штурманської розписки, а потім коносаменту, є обміном офертою та акцептом, а відповідно - способом укладення договору морського перевезення вантажу. До цього слід додати, що штурманська розписка не є товарозпорядчим документом, а тому не може бути використана як документ, що символізує вантаж, проте вона надає право відправнику вимагати і отримати коносамент.

Основними функціями коносамента є: функція розписки перевізника про отримання вантажу від відправника; функція доказу наявності і змісту договору морського перевезення вантажу; функція товаророзпорядчого документу щодо вказаного в ньому вантажу.

Роль коносамента як розписки є самою давньою функцією, вона була загальною та єдиною, характеризувала коносамент як витяг з опису вантажу, прийнятого на борт судна. З розвитком лінійної системи судноплавства роль коносамента мала зводитися і до доказу наявності і змісту договору морського перевезення вантажу, оскільки умови перевезення знаходять свій вираз лише у коносаменті. Поява третьої функції пов'язана з розвитком морського страхування вантажів. Саме в цей період коносамент набув якості товаророзпорядчого документа, завдяки чому стало можливим розпорядження вантажем після його відправки і до прибуття у місце призначення. У кінці XIX - на початку XX ст. ст. коносамент набув важливого значення не лише для учасників договору морського перевезення вантажу, але й для банків, страхових компаній, торгівлі. Морське законодавство дозволило вносити у коносамент різного роду застереження і це дуже вплинуло на значення коносамента як цінного паперу (товаророзпорядчого документа), тому, задля надання коносаменту реального значення цінного паперу було проведено міжнародно-правову уніфікацію правових умов перевезення в частині стабілізації відповідальності морського перевізника за незбереження вантажу.

Правова суть коносаменту полягає в тому, що він є документом, який відтворює зміст укладеного договору морського перевезення вантажу, його умови, а тому засвідчує наявність останнього. Коносамент доказує, що перевізник прийняв вантаж, виражає обов'язок перевізника видати вантаж одержувачу і цим визначає правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу. Саме тому, визначення коносамента як документа, що визначає правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу, слід розглядати як окрему функцію коносамента.