Мы ВКонтакте

Стаття 137. Докази приймання вантажу до перевезення

Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. 

Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.

Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу. 

Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

Коментар:

Згідно з ч. 1 ст. 137 КТМУ коносамент видає перевізник, при цьому законодавець не вказує на те, що таке видача коносаменту.

Зміст поняття "видача" слід розглядати виходячи з зазначення двох основних обов'язків перевізника: видати коносамент після прийняття вантажу до перевезення і видати його одержувачу. Тим самим розкривається зміст прав перевізника. Суттєвим при цьому є те, що видача коносамента здійснюється лише після прийому перевізником вантажу, тобто перевізник не може застосовувати право на дострокове виконання свого обов'язку та видати коносамент до прийому вантажу. Таким чином, положення законодавства щодо видачі коносамента тільки після прийому вантажу розглядається як юридична гарантія захисту його зворотної здатності.

Акт видачі коносамента є правомірною двосторонньою дією за участю двох осіб. Закон не допускає відмови перевізника видати коносамент або відмови відправника прийняти його. Видача коносамента заснована на договорі сторін, за умовами якого кожна сторона діє з метою погашення свого зобов'язання. Наприклад, з видачею коносамента перевізник виконує свій обов'язок і ставить відправника перед необхідністю прийняти це виконання. Отже, видача коносамента є засобом припинення головного обов'язку перевізника перед відправником на початку виконання договірного зобов'язання.

Як правило, коносамент видається один раз. Повторна видача коносамента на тій же підставі, наприклад, внаслідок помилок у тексті, допустима лише за умови повернення перевізнику раніше виданих примірників коносамента.

На практиці важливим є питання черговості виконання сторонами своїх дій, пов'язаних з видачею коносамента та допустимості затримання видачі коносамента.

Оскільки договір морського перевезення вантажу носить оплатний характер, то згідно з статтею 170 КТМУ перевізник може затримати видачу коносамента до того моменту, поки обов'язок сплатити фрахт не буде виконано іншою стороною, проте стаття 175 КТМУ не передбачає право затримання видачі коносамента, а встановлює обов'язок відшкодування простроченого фрахту з нарахуванням пені.

Закон не встановлює час видачі коносамента, обумовлюючи це періодом "після прийому вантажу". Початком цього періоду є момент прийому вантажу, а кінець визначити неможливо. Сторони, як правило, в договорі встановлюють точний термін видачі коносаменту, який може визначатися трьома способами:

1) шляхом зазначення точного часу - "по закінченню 24 годин після завершення навантаження;

2) шляхом зазначення відносно визначеного часу - "в межах розумного періоду часу після закінчення навантаження";

3) шляхом комбінування двох способів - "в межах розумного часу, який не перевищує  ... годин".

На практиці перевізнику дозволено за надзвичайних обставин затримати або знищити коносамент, наприклад, якщо коносамент складено на доставку вантажу у порт, який на момент видачі є блокованим. Рішення про наявність небезпеки приймає перевізник, однак, в окремих випадках, перевізник може видати коносамент за умов отримання від відправника достатнього забезпечення, оскільки в такій ситуації сторони договору сприяли б введенню в оману банків, страховиків та інших осіб, що забезпечують зворотність коносамента.

Таким чином, видача коносамента є юридичною дією, підставою для вчинення якої є договір морського перевезення вантажу.

З видачею коносамента пов'язаний перехід права на володіння вантажем від відправника до перевізника та реалізація права відправника щодо видачі коносамента. При цьому останній перевіряє правильність відомостей, які занесено у коносамент згідно з договором морського перевезення вантажу (наявність помилок, відправлень, відповідність умовам договору тощо), та приймає рішення про прийняття або відхилення коносамента із зазначенням певних мотивів.

Зазначеним правовідносинам сторін відповідає презумпція, згідно з якою відправник, отримавши предмет виконання та знайшовши в ньому помилки, повинен заявити про це в розумний строк, оскільки згідно з ч. 4 ст. 137 КТМУ відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у коносаменті.

Важливе правове значення має приймання коносамента, воно є юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення юридичних наслідків для перевізника і відправника, а також інші наслідки поза рамками договору морського перевезення вантажу, а саме припинення права власності на вантаж за договором купівлі-продажу. До того ж, прийом коносамента є доказом відповідності його змісту умовам договору морського перевезення вантажу. З прийманням коносамента відправник визнає обов'язок перевізника щодо прийняття вантажу до перевезення виконаним. Факт прийому коносаменту водночас погашає обов'язок відправника здати вантаж перевізнику для перевезення.