Мы ВКонтакте

Стаття 142. Тарування і пакування вантажу

Вантажі, що потребують тари і пакування для запобігання втратам, нестачам і пошкодженню, повинні подаватися до перевезення у тарі та пакуванні, що відповідають вимогам законодавства та забезпечують повне збереження вантажів у процесі перевезення і перевантаження. 

На кожному вантажному місці повинно бути нанесено повне і чітке маркірування, передбачене правилами морського перевезення вантажів.

Плоти повинні подаватися відправником у стані, що відповідає встановленим правилам збивання, а за відсутності таких правил - у стані, що забезпечує в цілості доставку плотів морем.

Коментар:

Вантаж, який надається до перевезення, має бути у транспортабельному стані.

Згідно з статтею 142 КТМУ вантажі, що потребують тари і упаковки для запобігання втратам, нестачам і пошкодженню, повинні подаватися до перевезення у справній тарі та упаковці, що забезпечують повне збереження вантажів у процесі перевезення і перевантаження. На кожному вантажному місці повинно бути нанесено повне і чітке маркірування, передбачене правилами морського перевезення вантажів. Плоти повинні подаватися відправником у стані, що відповідає встановленим правилам збивання, а за відсутності таких правил - у стані, що забезпечує в цілості доставку плотів морем.

Положення про транспортабельність вантажу знайшло свій вираз у ст. 308 ГКУ, згідно з якою "вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення". Слід зазначити, що положення наведеної статті ГКУ носять загальний характер, тобто передбачені для перевезень різними видами транспорту. Положення спеціального, щодо морських перевезень, нормативного акту - КТМУ, мають деякі недоліки з цього питання. Одним з таких недоліків є відсутність у статті 142 КТМУ обов'язку відправника здійснювати тарування і упаковку вантажу згідно з державними стандартами.

Відомо, що підготовка генеральних вантажів до перевезення морським транспортом здійснюється згідно вимог ДЕСТ. Транспортна упаковка повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації, мати у наявності і цілісності пломби, замки тощо (наприклад, тара вантажевих місць масою брутто одна тонна і більше повинна мати особливі пристрої для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і кріплення вантажу на судні - рими, гаки та інше). Міцність упаковки повинна відповідати масі вантажного місця і навантаженням, які можуть виникнути при перевезенні. До навантаження вантажних місць на судно відправник повинен забезпечити, щоб маса брутто таких вантажевих місць відповідала масі брутто, яка зазначена у перевізних документах. При виявленні таких недоліків упаковки, що можуть мати наслідком втрату або пошкодження вантажу, а також нанесення збитків іншому вантажу або судну, відправник повинен привести упаковку у відповідність з діючими правилами протягом строку, встановленого для навантаження. У випадку, якщо вантаж було здано до перевезення в упаковці, яка мала приховані недоліки, перевізник звільняється від відповідальності за втрату, пошкодження і затримку у доставці вантажу. Отже, тара і упаковка повинні забезпечити повне збереження вантажу при його перевезенні, упаковка повинна захищати вантаж від пошкоджень при перевезенні, проте не виключається нанесення незначних пошкоджень, які не впливають на якість вантажу. Вантаж може бути упаковано у таку тару, яка повністю виключає будь-які пошкодження, однак не виключається, що у цьому випадку вартість такої упаковки буде перевищувати розумні межі.

Особливим видом тари є контейнер. Застосування контейнерів у торговельному мореплавстві не тільки звільняє відправника від обов'язку упакувати вантаж у відповідну тару, сприяє збереженню вантажу, усуває можливість його втрати, але й дозволяє здійснювати перевезення безпосередньо від складу відправника до складу одержувача без проміжного збереження і сортирування. Контейнерні морські перевезення створюють сприятливі умови для комплексної механізації навантажувально-розвантажувальних робіт і мають зрештою більший економічний ефект.

Для морського перевезення вантажів можуть застосовуватися універсальні та спеціалізовані контейнери. Вимоги до застосування та порядку використання контейнерів для морських перевезень вантажів встановлено Правилами перевезення контейнерів морським транспортом (РД 31.10.23-89), затвердженими Міністерством морського флоту СРСР 02.01.90 р.

Відправник зобов'язаний подавати вантаж для перевезення у тарі і упаковці згідно з державними стандартами задля забезпечення кількісного і якісного збереження вантажу у процесі його перевезення і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Вантажі, на тару і упаковку яких державні стандарти і технічні умови не встановлено, повинні подаватися до перевезення у справній тарі, яка забезпечує їх повне збереження при перевезенні. В таких випадках тара повинна відповідати вимогам, які встановлені у договорі перевезення. Якщо договір не містить положень щодо характеру тари, то перевізник повинен сам вирішувати, яка тара відповідає характеру вантажу та умовам перевезення для забезпечення його охоронного перевезення. В окремих випадках у підтвердження доброякісної тари він вправі вимагати надання відповідного посвідчення або сертифіката якості на тару.

При прийомі вантажу велике значення має перевірка якості і технічного стану тари. Справа в тому, що невиконання встановлених правил прийому вантажу в частині огляду тари і упаковки іноді призводить до пошкодження вантажу або до його втрати під час транспортування і, відповідно, до відповідальності перевізника навіть якщо він дотримувався всіх інших правил та умов перевезення. Задля запобігання цьому перевізник повинен відмовитися від прийому вантажу до перевезення у нестандартній, недоброякісній або за інших причин нетранспортабельній тарі. Однак, з цього не можна робити висновок про те, що у разі прийому вантажу до перевезення у неналежній тарі або упаковці перевізник несе безумовну відповідальність за незбереження вантажу під час перевезення. Враховуючи одну з підстав відповідальності - наявність вини, слід зауважити, що якщо вантаж прийнято до перевезення у несправленій тарі або упаковці не з вини перевізника, останній не несе відповідальності за відповідні наслідки. Отже, все залежить від характеру недоліків тари і упаковки, а також умов прийому вантажу до перевезення.

На практиці можливо перевезення вантажу у несправній тарі з відповідним включенням у коносамент застереження про звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження або втрату вантажу внаслідок недоліків тари. В цьому випадку застереження вказує на визнання відправником встановлених недоліків тари. Правове значення такого застереження полягає в тому, що воно створює презумпцію невинності перевізника у разі неохоронного перевезення внаслідок недоліків тари і покладає наведення доказів його вини на відправника. Навпаки, відсутність цього застереження створює припущення на користь відправника про належне виконання ним свого обов'язку щодо подання вантажу до перевезення у справній тарі і упаковці.

Другим важливим моментом у процесі подання відправником вантажу до перевезення є його маркірування згідно з встановленими державними стандартами. Маркірування має велике значення для охоронної і своєчасної доставки вантажу. Неналежне маркірування може бути причиною перевезення не за призначенням або змішування різних партій вантажів, неправильного поводження з ними. Важливість маркірування пояснюється і тим, що воно забезпечує правильне розміщення вантажу і можливість його розшуку у випадку втрати.

Сьогодні у процесі маркірування вантажу слід керуватися відповідним ДЕСТ 14192-77. Відповідно до державних стандартів маркірування повинно бути ясно баченим, зрозумілим і не повинно псувати вантаж.

Транспортне маркірування повинно містити маніпуляційні знаки та три види надписів: основний, додатковий, інформаційний.

Маніпуляційні знаки уявляють собою зображення, які вказують на спосіб поводження з вантажем (наприклад, "не кантувати", "обережно скло" та інші, зображення рюмки символізує "обережно крихкий", а зображення парасольки - "боїться вологи").

Основний надпис включає повне або умовне найменування одержувача, найменування пункту призначення, кількість вантажних місць та порядковий номер місця. Додатковий надпис передбачає зазначення найменування відправника, найменування порту відправлення, номеру коносамента та кількості місць у коносаментній партії. Інформаційний надпис фіксує масу брутто і нетто вантажного місця, а також його розмір та обсяг.

Усі позиції маркірування вантажу повинні відповідати відомостям, які містяться у вантажному ордері та коносаменті (накладній).

При перевезенні набезпечних вантажів наноситься додаткове маркірування згідно з правилами перевезення цієї категорії вантажів.

Транспортне маркірування наноситься на тару (ящики, бочки тощо), а у випадках, коли вантаж не має упаковки - безпосередньо на вантаж. Маркірування наноситься шляхом кріплення на упаковку ярликів (паперових, фанерних тощо).

Порт відправлення, прийнявши вантаж до перевезення, перевіряє наявність і правильність маркірування шляхом співставлення їх даних з даними вантажних документів.

Таким чином, виконання дій щодо тарування, упаковки і маркірування вантажу є обов'язками відправника під час подання вантажу до перевезення і здійснюються згідно з державними стандартами.