Мы ВКонтакте

Стаття 167. Здача незапитаного вантажу на зберігання

Якщо для перевезення вантажу було надано не все судно і в порту призначення одержувач не запитав цей вантаж, не розпорядився ним або відмовився від нього, перевізник вправі, повідомивши про це відправника, здати вантаж на зберігання на склад або в інше надійне місце за рахунок і на ризик відправника.

Якщо для перевезення вантажу було надано все судно, капітан у разі неявки одержувача в порту призначення або у разі його відмови від приймання вантажу зобов'язаний негайно повідомити про це відправника. Вивантаження і здача вантажу на склад проводяться капітаном лише після закінчення термінів вивантаження і контрсталійного часу і за умови, що в ці терміни не надійде іншого розпорядження відправника. Час, витрачений перевізником на здачу вантажу на зберігання, розглядається як простій судна. 

Якщо протягом двох місяців з дня приходу судна в порт зданий на зберігання вантаж не буде запитаний і відправник не сплатить перевізнику всіх належних за це перевезення сум, перевізник вправі продати вантаж. Незапитаний вантаж, що швидко псується, може бути  проданий  і до закінчення зазначеного терміну. Про факт продажу вантажу перевізник повідомляє відправника. 

У морських портах України терміни і порядок зберігання вантажів до отримання їх одержувачем визначаються правилами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту згідно зі статтею 3 цього Кодексу. 

Вантажі, що зберігаються у портах понад встановлені терміни, підлягають продажу в порядку, встановленому чинним законодавством України, з компенсацією портам витрат на зберігання відповідно до правил статті 169 цього Кодексу. 

Коментар:

Процес видачі вантажу може бути затягнуто і мати наслідком здачу незапитаного вантажу на зберігання.

Згідно зі статтею 167 КТМУ якщо для перевезення вантажу було надано не все судно і в порту призначення одержувач не запитав цей вантаж, не розпорядився ним або відмовився від нього, перевізник вправі повідомити про це відправника, здати вантаж на збереження на склад або в інше надійне місце за рахунок і на ризик відправника.

Якщо для перевезення вантажу було надано все судно, капітан у разі неявки одержувача в порту призначення вантажу зобов'язаний негайно повідомити про це відправника. Вивантаження і здача вантажу на склад проводяться капітаном лише після закінчення термінів вивантаження і контрсталійного часу і за умови, що в ці терміни не надійде іншого розпорядження відправника. Час, витрачений перевізником на здачу вантажу на зберігання, розглядається як простій судна. Якщо протягом двох місяців з дня приходу судна в порт зданий на зберігання вантаж не буде запитаний і відправник не сплатить перевізнику всіх належних за це перевезення сум, перевізник вправі продати вантаж. Незапитаний вантаж, що швидко псується, може бути проданий і до закінчення зазначеного терміну. Про факт продажу вантажу перевізник повідомляє відправника. У морських портах України терміни і порядок зберігання вантажів до отримання їх одержувачем визначаються правилами, що встановлюються Мінтрансом України. Вантажі, що зберігаються у портах понад встановлені терміни, підлягають продажу в порядку, встановленому чинним законодавством України, з компенсацією порту витрат на зберігання.

Суми, виручені від продажу вантажу, за вирахуванням сум, належних перевізнику, зараховуються на депозит перевізника для видачі за належністю згідно зі ст. 169 КТМУ. Якщо виручених від продажу вантажу сум виявиться недостатньо для покриття належних перевізнику платежів і витрат, пов'язаних із зберіганням і продажем вантажу, перевізник вправі стягнути недоодержані суми з відправника. Якщо протягом шість місяців з дня продажу вантажу ніхто не заявить своїх прав на суму, виручену від його продажу, то ця сума, за вирахуванням належних перевізнику платежів, надходить до Державного бюджету України, а сума, виручена від продажу бездокументного вантажу, - в доход перевізника на покриття збитків, викликаних задоволенням вимог, пов'язаних з втратою або нестачею вантажів.

На практиці трапляються випадки, коли вантажі, що знаходяться у портах понад установлені терміни, стримують вантажозворот. Для запобігання цьому процесові у портах було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни" N 33-93 від 08.04.93 р.

Декретом визначено категорії вантажів, що підлягають вилученню та реалізації:

а) вантажі, що знаходяться на зберіганні у портах понад установлені договорами терміни, та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації, у разі відсутності доручення вантажовласників (вантажовідправників) щодо подальшого їх відправлення;

б) вантажі, подальше відправлення яких неможливе з вини вантажовласника (вантажовідправника) та незалежних від портів причин (відсутність або неналежне оформлення експортної ліцензії, інших документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, тощо);

в) вантажі, що відповідно до чинного законодавства визнанні безхазяйним майном.

За наявності в порту зазначених вантажів порт має запропонувати відправнику протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення про неможливість відправлення вантажу визначитися з його відправленням або дати згоду на вилучення та реалізацію. На підставі письмового підтвердження відправника про повернення йому або відправлення вантажу іншому одержувачу порт виконує необхідні роботи, а відправник відшкодовує всі витрати, пов'язані із зберіганням, переробкою, відправленням вантажу, замовленням транспортного засобу, оформленням документів та інші витрати. Після одержання від відправника письмової згоди на вилучення та реалізацію вантажу, а також у разі неодержання відповіді протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення вантаж вилучається та реалізується, про що повідомляється відправникові.

Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається за заявкою керівника порту комісією, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом (такі комісії було створено згідно з Положенням про Комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться понад установлені терміни в морських торговельних портах, на припортових залізничних станціях, розташованих на території АР Крим, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, затвердженим наказом Міністерства транспорту України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 178/75 від 19.03.2002 р.), і оформлюється актом, який підписується членами комісії. У складанні акта може брати участь відправник або уповноважений ним представник. В акті має бути вказано найменування вантажу, його кількість, технічні (якісні) характеристики, реквізити виробника та відправника, вартість згідно з наявними документами, а також підстави вилучення та реалізації вантажу. У разі необхідності проводиться товарна експертиза.

Реалізація вилученого у відправника вантажу здійснюється уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом на конкурсній основі і, як правило, за вільно конвертовану валюту. Мінімальна вартість продукції (товарів), що входять до складу вантажу, при її реалізації визначається на підставі відправних та інших наявних документів за внутрішніми цінами на цю або аналогічну продукцію (товари), які діють на момент реалізації.

Орган, який здійснює реалізацію вилученого у відправника вантажу, перераховує до Державного валютного фонду України одержану валюту за вирахуванням тієї її частини, що спрямовується на покриття валютних витрат з реалізації вантажу та її продаж на міжбанківському валютному ринку для оплати витрат, пов'язаних з прийманням, зберіганням та реалізацією цього вантажу і виплатою відправникові грошової компенсації вартості реалізованого вантажу.

Вартість реалізованого вантажу виплачується відправникові у валюті України за внутрішніми цінами на день вилучення вантажу.

Якщо вантаж реалізувати неможливо, порт відправляє його відправникові. У такому разі вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, перевезення, оформлення документів та інші витрати, пов'язані з відправленням вантажу, списуються з відправника або одержувача у безакцептному порядку.