Мы ВКонтакте

Стаття 179. Розмір відповідальності перевізника за втрату, недостачу і пошкодження вантажу

За збитки, що є результатом втрати або пошкодження вантажу, перевізник несе відповідальність у таких розмірах:

1) за втрату і недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу і вантажу, якого не вистачає;

2) за пошкодження або зіпсуття вантажу - у сумі, на яку знизилась вартість вантажу.

Перевізник також повертає одержаний ним фрахт, якщо він не входить у ціну втраченого вантажу або вантажу, якого не вистачає. 

Коментар:

В коментованій статті визначається порядок відшкодування збитків перевізником внаслідок втрати, недостачі, пошкодження або зіпсуття вантажу. Цей порядок дає підстав звернути увагу на те, що законодавець відійшов від правила про повне відшкодування збитків, яке є характерним для ЦКУ і ГКУ.

Згідно зі ст. 224 ГКУ під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

А) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Б) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

В) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

Г) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 ГКУ учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до норми коментованої статті перевізник не зобов'язаний відшкодовувати додаткові витрати, упущену вигоду, моральну шкоду. Перевізник відшкодовує збитки у визначеному розмірі та повертає одержаний ним фрахт, якщо він не входить у ціну втраченого вантажу або вантажу, якого не вистачає.

Розміри відповідальності перевізника визначаються таким чином:

1) за втрату і недостачу вантажу - перевізник сплачує дійсну вартість втраченого вантажу і вантажу, якого не вистачає;

2) за пошкодження або зіпсуття вантажу - перевізник сплачує суму, на яку знизилась вартість вантажу.

З огляду на вищезазначене слід звернути увагу на те, що законодавець не визначає окремо випадки втрати вантажу, прийнятого до перевезення з оголошеною цінністю. В таких випадках відповідно до ч. 3 ст. 314 ГКУ перевізник відповідає у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Актуальним залишається і питання про те, в якому розмірі перевізник відшкодовує збитки, якщо не можливо відновити пошкоджений чи зіпсований вантаж. Відповідно до ч. 4 ст. 314 ГКУ якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (тобто у розмірі вартості вантажу).