Мы ВКонтакте

Стаття 194. Межі відповідальності перевізника

У випадку смерті пасажира або ушкодження його здоров'я відповідальність перевізника ні в якому разі не перевищує 175000 розрахункових одиниць у відношенні перевезення в цілому.

Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження каютного багажу ні в якому разі не перевищує 1800 розрахункових одиниць на пасажира у відношенні перевезення в цілому.

Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження автомашини, включаючи весь багаж, що перевозиться в автомашині чи на ній, ні в якому разі не перевищує 10000 розрахункових одиниць за автомашину щодо перевезення в цілому. 

Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження іншого багажу, ніж той, що зазначено в частинах другій і третій цієї статті, ні в якому разі не перевищує 2700 розрахункових одиниць на пасажира у відношенні перевезення в цілому.

Перевізник і пасажир можуть шляхом точно вираженої письмової угоди встановити більш високі межі відповідальності, ніж ті, що передбачені частинами першою - четвертою цієї статті. 

Перевізник, працівник або агент перевізника не вправі скористатися межами відповідальності, встановленими в цій статті, якщо буде доведено, що збиток заподіяно внаслідок дій або упущень перевізника, працівника або агента перевізника, скоєних або з наміром заподіяти цей збиток, або через самовпевненість з усвідомленням можливого заподіяння збитку.

Коментар:

Коментована стаття має загальний характер та встановлює межі відповідальності перевізника за шкоду, завдану пасажиру або його багажу. Положення даної статті відповідають Конвенції про обмеження відповідальності стосовно морських вимог 1976 року. Тобто, як правило, ст. 194 Кодексу застосовується при міжнародному сполученні, коли і перевізник і пасажир не є організаціями чи громадянами України. Якщо ж здійснюється каботажне (внутрішнє) перевезення або перевезення в міжнародному сполученні, але його учасниками (перевізником і пасажиром) є організації і громадяни України, відповідальність перевізника за шкоду, завдану життю та здоров'ю пасажира визначається у відповідності із вимогами цивільного законодавства України.

Правила ч. 5 коментованої статті відповідають ст. 10 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів і їх багажу 1974 року. Перевізник та пасажир можуть своєю угодою в письмовій формі встановити більш високі межі відповідальності, ніж ті, що визначені ч. 1 - 4 даної статті.

Вина перевізника, його працівника або агента є необхідною умовою їх відповідальності за шкоду, завдану пасажиру та його багажу. Форма вини перевізника, його працівника або агента не впливає на виникнення зобов'язання по відшкодуванню завданої шкоди. Однак розмір відшкодування цілком залежить від форми вини особи, що завдала шкоду і самого потерпілого. Так, якщо буде доведено, що шкода завдана пасажиру в результаті власної дії або упущень (бездіяльності) перевізника, його працівника або агента, скоєних з наміром заподіяти цей збиток або через самовпевненість з усвідомленням можливого заподіяння збитку, ніхто з вказаних осіб не можуть посилатися на межі відповідальності, що визначені в цій статті.