Мы ВКонтакте

Стаття 270. Пропажа судна безвісти

У випадку пропажі судна безвісти страховик відповідає у розмірі повної страхової суми.

Судно вважається пропалим безвісти, коли про нього не надійшло ніяких відомостей протягом трьох місяців, а якщо одержання відомостей могло бути затримано внаслідок воєнних дій, - протягом шести місяців.

За договором морського страхування судна на певний час страховик відповідає за пропажу судна безвісти, якщо останнє повідомлення про судно отримано до закінчення терміну договору і якщо страховик не доведе, що судно пропало безвісти до закінчення цього терміну.

Коментар:

В договорі морського страхування пропажа судна безвісті прирівнюється до його повної загибелі. Саме тому, ч. 1 ст. 270 Кодексу передбачає відповідальність страховика у випадку пропажі судна безвісті в розмірі повної страхової суми.

Презумпція загибелі судна вступає в дію за наявності умов, передбачених ч. 2 коментованої статті, а саме:

- відсутність відомостей про судно;

- проходження трьох місяців протягом яких відсутні відомості про судно, а якщо одержання відомостей могло бути затримано внаслідок воєнних дій, - протягом шести місяців.

Для визнання судна таким, що загинуло страхувальник повинен довести наявність вказаних умов.

Поряд із судном, що пропало безвісті вважається втраченим вантаж, що на ньому знаходився. Саме тому обов'язок з виплати страхового відшкодування виникає у страховика не тільки перед страхувальником судна, але й перед страхувальником вантажу. При цьому як страхувальник судна, так і страхувальник вантажу у відповідності до ст. 271 повинен заявити страховику про відмову від своїх прав та все застраховане майно на користь страховика.

Зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування у разі пропажі судна безвісті виникає до закінчення строку терміну дії договору страхування, про що вказує ч. 3 коментованої статті. Стосовно договорів страхування вантажу, а також договорів страхування на рейс не виникає ніяких неузгодженостей, адже термін дії договору страхування не може закінчитися раніше, ніж прибуття майна або вантажу в пункт призначення.

Що ж стосується договорів страхування на певний час, то, як правило, в таких договорах передбачається, що якщо застраховане на певний час судно в момент закінчення строку страхування знаходиться в плаванні або терпить лихо, договір страхування вважається продовженим до прибуття судна в порт призначення. Проте, така умова договору розрахована на ситуацію, коли страхувальник має відомості про місцезнаходження судна. За відсутності таких відомостей на протязі строку, вказаного в ч. 2 коментованої статті, застраховане на певний час судно вважається пропавши безвісті, якщо останні відомості про нього були отримані до закінчення терміну договору і якщо страховик не доведе, що судно пропало безвісти до закінчення цього терміну.

Якщо після виплати страхового відшкодування з'ясується, що судно не загинуло страховик може вимагати, щоб страхувальник залишивши собі майно повернув страхове відшкодування у відповідності до вимог ст. 273 Кодексу.