Мы ВКонтакте

Стаття 295. Збитки, що не визнаються загальною аварією

Не визнаються загальною аварією навіть у разі наявності ознак, зазначених у статті 277 цього Кодексу:

1) вартість викинутого за борт вантажу, що самозайнявся, і вантажу, що перевозився на судні не у відповідності з правилами і звичаями торговельного мореплавства;

2) збитки, заподіяні (будь-яким чином) під час гасіння пожежі на борту судна, внаслідок дії диму або зігрівання;

3) збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, знесених або загублених у результаті нещасного випадку до проведення пожертвувань з метою рятування від загальної небезпеки; 

4) витрати, пов'язані з переміщенням або вивантаженням вантажу, палива або предметів постачання в порту відправлення чи заходу або в місці сховища, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходу за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку або іншої надзвичайної події, пов'язаної з таким пошкодженням, а також коли такі витрати було проведено виключно з метою переукладення вантажу через зміщення в процесі рейсу, якщо тільки таке переукладення не є необхідним заради загальної безпеки; 

5) витрати на заробітну плату та утримання суднового екіпажу, на паливо і предмети постачання, зроблені за період ремонту пошкодження судна, навіть якщо ремонт є необхідним для безпечного продовження рейсу у випадках, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходження, за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку, пов'язаного з таким пошкодженням; 

6) будь-які збитки або втрати, понесені судном або вантажем внаслідок збільшення тривалості рейсу (збитки від простою, зміни цін тощо).

Коментар:

В коментованій статті зібрані види збитків, що відносяться до окремої аварії. Визнання такого роду збитків окремою аварією є однозначним, незважаючи на те, що вони можуть мати ознаки загальної аварії.

По-перше, до окремої аварії відноситься вартість викинутого за борт вантажу, що самозайнявся, і вантажу, що перевозився на судні не у відповідності з правилами і звичаями торговельного мореплавства. Зазначимо, що за договором морського перевезення вантажу перевізник зобов'язаний належним чином здійснити навантаження вантажу, його обробку, укладання, перевезення й розвантаження. Такі обов'язки передбачені КТМУ й Правилами перевезення вантажів морським транспортом (див. коментар до ст. 133 КТМУ). Тому у випадках, коли перевезення здійснювалося з порушенням цих правил, і у зв'язку з цим вантаж було викинуто за борт судна, перевізник не має права вимагати віднесення вартості такого вантажу до загальної аварії.

По-друге, до окремої аварії відносяться збитки, заподіяні (будь-яким чином) під час гасіння пожежі на борту судна, внаслідок дії диму або зігрівання. Про збитки, спричинені димом чи зігріванням огнем, йдеться в правилі III Йорк-Антверпенських правил. При цьому слід мати на увазі, що збитки, спричинені зігріванням огнем, не відносяться до загальної аварії, а збитки від зігрівання, які знаходяться у залежності від заходів щодо тушіння пожежі, відносяться до загальної аварії.

По-третє, до окремої аварії відносяться збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, знесених або загублених в результаті нещасного випадку до проведення пожертвувань з метою рятування від загальної небезпеки. Про такі збитки йдеться в правилі IV Йорк-Антверпенських правил. Застосування такого правила було актуальним в епоху парусного флоту, сьогодні воно практичного значення не має, однак вказує на основний принцип, покладений у роль та значення загальної аварії: неможливо жертвувати тим, що вже і так втрачено.

По-четверте, до окремої аварії відносяться витрати, пов'язані з переміщенням або вивантаженням вантажу, палива або предметів постачання в порту відправлення чи заходу або в місці сховища, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходу за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку або іншої надзвичайної події, пов'язаної з таким пошкодженням, а також коли такі витрати було проведено виключно з метою переукладення вантажу через зміщення в процесі рейсу, якщо тільки таке переукладення не є необхідним заради загальної безпеки.

Згідно ст. 280 КТМУ до загальної аварії віднесено витрати, пов'язані з переміщенням вантажу, палива або предметів постачання в порту відправлення, заходу або місці сховища, зроблені заради загальної безпеки або для отримання можливості полагодити суднові пошкодження, спричинені нещасним випадком чи іншими надзвичайними обставинами, якщо ці полагодження були необхідні для безпечного продовження рейсу. Проте не відносяться до загальної аварії витрати на переміщення вантажу, палива і т. д. або їх вивантаження, якщо ці операції здійснювалися не заради загальної безпеки, а в інтересах судна чи вантажу. Також якщо буде доведено, що потреба у ремонті не пов'язана із надзвичайними обставинами, що мали місце у рейсі, то витрати на переміщення вантажу, палива і т. д. не будуть віднесені до загальної аварії.

По-п'яте, до окремої аварії відносяться витрати на заробітну плату і утримання суднового екіпажу, на паливо і предмети постачання, зроблені за період ремонту пошкодження судна, навіть якщо ремонт є необхідним для безпечного продовження рейсу у випадках, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходження, за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку, пов'язаного з таким пошкодженням.

Відповідно до ст. 280 КТМУ до загальної аварії відносяться витрати на заробітну плату і утримання суднового екіпажу, що виникли під час затримки судна в інтересах загальної безпеки в будь-якому місці внаслідок нещасного випадку або іншої надзвичайної обставини, чи для ремонту пошкоджень, заподіяних такою обставиною, якщо ремонт пошкоджень є необхідним для безпечного продовження рейсу. Витрати на паливо, предмети постачання і портові витрати, що виникли під час затримки, відшкодовуються у порядку розподілу загальної аварії, за винятком витрат, що виникли через ремонт, який не приймається на загальну аварію. В коментованій статті йдеться про витрати на заробітну плату і утримання суднового екіпажу, на паливо і предмети постачання, що виникли через ремонт, але не визнаються загальною аварією за двох умов:

 (а) ці витрати зроблені за період ремонту пошкодження судна, навіть якщо ремонт є необхідним для безпечного продовження рейсу;

 (б) ці витрати мали місце тоді, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходження, за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку, пов'язаного з таким пошкодженням.

По-шосте, до окремої аварії відносяться будь-які збитки або втрати, понесені судном або вантажем внаслідок збільшення тривалості рейсу (збитки від простою, зміни цін тощо). В даному випадку мова йде про будь-які непрямі збитки, які не визнаються загальною аварією відповідно до правила C Йорк-Антверпенських правил.