Мы ВКонтакте

Стаття 349. Обмеження відповідальності

Відповідальність судновласника обмежується межами, передбаченими статтею 352 цього Кодексу, щодо вимог, які незалежно від їх правової основи виникли внаслідок: 

1) заподіяння смерті або ушкодження здоров'я особі, яка знаходиться на судні, чи втрати або заподіяння шкоди майну, що знаходилося на судні; 

2) заподіяння у зв'язку з плаванням або експлуатацією судна шкоди особам або майну, що не знаходилися на судні.

Якщо шкода, зазначена в пункті 2 цієї статті, заподіяна особою, яка не знаходилася на судні, судновласник, відповідальний за дії і упущення цієї особи, може обмежити свою відповідальність, якщо дія або упущення були пов'язані з судноводінням або управлінням судном, із завантаженням, перевезенням чи вивантаженням вантажу, багажу або ручної кладі чи з посадкою або висадкою пасажирів. 

Коментар:

Відповідно до коментованої статті обмеження відповідальності застосовується лише до судновласника, однак можуть мати місце випадки, коли правилом обмеження відповідальності користуються інші особи (див. коментар до ст. 355). Згідно положень Конвенції 1976 р. мова йде про власників суден і рятувальників. Разом з тим термін "власник судна" означає власника, фрахтувальника, власника і оператора морського судна, що підпадає під визначення "судновласника" в контексті КТМУ (див. коментар до ст. 20 КТМУ).

В статті визначається категорія вимог, щодо якої застосовується обмеження відповідальності:

1) вимоги, пов'язані із заподіянням смерті або ушкодженням здоров'я особі, яка знаходиться на судні, чи у зв'язку із втратою або заподіянням шкоди майну, що знаходилося на судні;

2) вимоги, пов'язані із заподіянням у зв'язку з плаванням або експлуатацією судна шкоди особам або майну, що не знаходилися на судні.

Якщо шкода, зазначена в п. 2, заподіяна особою, яка не знаходилася на судні, судновласник, відповідальний за дії і упущення цієї особи, може обмежити свою відповідальність, якщо дія або упущення були пов'язані з судноводінням або управлінням судном, із завантаженням, перевезенням чи вивантаженням вантажу, багажу або ручної кладі чи з посадкою або висадкою пасажирів.

Відповідно до ст. 2 Конвенції 1976 р. вимоги, відповідальність за якими обмежується, конкретизуються:

А) вимоги, пов'язані зі смертю або тілесним пошкодженням або з втратою чи пошкодженням майна (включаючи пошкодження портових споруд, водних басейнів, судноплавних шляхів і засобів навігаційної обстановки), що відбулися на борту судна або в прямому зв'язку з його експлуатацією або з операціями по порятунку, а також вимоги щодо будь-якого виниклого внаслідок цього подальшого збитку;

Б) вимоги стосовно шкоди, яка стала результатом затримки в перевезенні морем вантажу, пасажирів або їх багажу;

В) вимоги стосовно іншого збитку, який став результатом порушення будь-яких прав, що виникли не з договору, і відбувся в прямому зв'язку з експлуатацією судна або операціями з порятунку;

Г) вимоги щодо підйому, видалення, знищення або знешкодження судна, яке затонуло, перетворилося на уламки, сіло на мілину або покинуто, включаючи все, що знаходиться або перебувало на борту такого судна;

Д) вимоги щодо видалення, знищення або знешкодження вантажу судна;

Е) вимоги особи, іншої ніж особа, відповідальна за шкоду, викликані заходами, вжитими для запобігання або зменшення збитку, щодо якої відповідальна особа може обмежити свою відповідальність.

Зазначені вимоги підпадають під обмеження відповідальності, навіть якщо вони пред'явлені в порядку регресу або на підставі гарантій, що виникли з договору, або іншим чином. Однак вимоги, зазначені у підпунктах Г, Д, Е, не підпадають під обмеження відповідальності в тій мірі, в якій вони стосуються винагороди за договором, укладеним з особою, відповідальною за шкоду.