Мы ВКонтакте

Стаття 351. Виняток з правил про обмеження відповідальності

Обмеження відповідальності на підставі статті 349 цього Кодексу не застосовується щодо вимог: 

1) викликаних рятуванням або про внесок, пов'язаний із загальною аварією;

2) членів екіпажу та інших працівників судновласника, обов'язки яких пов'язані з судном, а також їх спадкоємців або громадян, що мають право на одержання від них утримання, якщо за законодавством, яке регулює відносини цих осіб з судновласником, його відповідальність за цими вимогами не може бути обмежена або вона перевищує межі, передбачені статтею 352 цього Кодексу; 

3) пов'язаних з підняттям або віддаленням затонулого майна;

4) про відшкодування збитків від забруднення нафтою або іншими речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, коли до відповідальності за цю шкоду застосовуються правила глави 4 розділу ІХ цього Кодексу;

5) про відшкодування ядерної шкоди, коли до відповідальності за цю шкоду застосовуються правила глави 5 розділу IХ цього Кодексу. 

Коментар:

В коментованій статті визначено категорії вимог, щодо яких не застосовується обмеження відповідальності. Необхідність визначення таких вимог пов'язана з вимогами інших міжнародних актів.

Так, зокрема, обмеження відповідальності судновласника не застосовується щодо вимог, пов'язаних з рятуванням або сплатою внеску, пов'язаного із загальною аварією. Визначення вимоги є результатом закріплення у ст. 13 Міжнародної конвенції про рятування 1989 р. принципів й порядку сплати винагороди та спеціальної компенсації внаслідок рятування. Щодо порядку відшкодування збитків внаслідок загальної аварії див. коментар до гл. 1 розділу IX КТМУ.

З правил обмеження відповідальності виключені вимоги про відшкодування збитків від забруднення нафтою або іншими речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря (див. коментар до гл. 4 розд. IX КТМУ). Виключення вимог пов'язане з особливим порядком відшкодування шкоди, який врегульований Міжнародною конвенцією про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 р., а також Міжнародної конвенції про відповідальність й компенсації за збитки у зв'язку із перевезення морем безпечних та шкідливих речовин 1996 р.

З огляду на закріплення спеціальних правил щодо відшкодування ядерної шкоди у КТМУ (див. коментар до гл. 5 розд. IX КТМУ) та Віденській конвенції 1963 р. про цивільну відповідальність за ядерну шкоду з правил обмеження відповідальності виключені вимоги про відшкодування ядерної шкоди.

Виключення вимог, пов'язаних з підняттям або віддаленням затонулого майна, пов'язується із передбаченою ст. 18 Конвенції 1976 р. можливістю держав-учасниць зробити відповідне застереження при вступі до Конвенції. З можливістю внесення застереження до Конвенції пов'язується також і виключення вимог членів екіпажу та інших працівників судновласника, обов'язки яких пов'язані з судном, а також їх спадкоємців або громадян, що мають право на одержання від них утримання. В другому випадку виключення вимог можливе, якщо за законодавством відповідальність судновласника за цими вимогами не може бути обмежена або перевищує межі, передбачені ст. 352 КТМУ.