Мы ВКонтакте

Стаття 389. Позовна давність за іншими вимогами

До вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності.

Цей строк обчислюється:

1) за вимогами, що виникають з договору перевезення пасажирів і багажу:

стосовно пасажира - з дня, коли пасажир залишив або повинен був залишити судно, а якщо вимога заявлена у зв'язку із заподіянням під час перевезення шкоди здоров'ю пасажира, що спричинила його смерть, - з дня смерті пасажира, але не більше трьох років з дня, коли пасажир залишив судно;

стосовно багажу - з дня видачі багажу або з дня, коли він мав бути виданий;

2) за вимогами, що виникають з договору фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном у силу наданих йому законом прав (статті 58, 68, 69 цього Кодексу), - з дня виникнення права на позов; 

3) за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення суден, - з дня зіткнення суден;

4) за вимогами, що виникають із проведення рятувальних операцій, - з дня закінчення рятувальної операції. 

За зворотними вимогами, передбаченими статтею 302 цього Кодексу, застосовується річний строк позовної давності, обчислюваний з дня сплати відповідної суми. 

Коментар:

Коментованою статтею визначена тривалість та порядок обчислення строків позовної давності за іншими вимогами, ніж ті, що випливають з договорів морського перевезення вантажів (ст. 388) або вимог про відшкодування шкоди від забруднення з суден і ядерної шкоди (ст. 390).

Перелік вимог, що передбачений ст. 389, є вичерпним. За всіма іншими вимогами, що не вказані в даній статті, а також в ст. 388 та 390 Кодексу, застосовуються строки позовної давності, що передбачені Главою 19 ЦК, або строки, визначені міжнародними договорами України, якщо вони не відповідають строкам, що передбачені цивільним законодавством України.

Тривалість строку позовної давності за вимогами, що перераховані в ч. 1 коментованої статті, складає два роки. Такий строк позовної давності відповідає строкам позовної давності, що передбачені Афінською конвенцією про перевезення морем пасажирів і багажу 1974 року, Міжнародною конвенцією про спасіння 1989 року тощо.

Як і ст. 388, коментованою статтею строк позовної давності обчислюється в залежності від характеру вимог.

Стосовно зворотних вимог, які передбачені ст. 302 Кодексу (див. коментар до неї), законодавець встановлює річний строк позовної давності, що обчислюється з дня сплати відповідної суми.