Мы ВКонтакте

Стаття 60. Порушення правил водокористування

Забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Коментар:

Водокористування- використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, зокрема, право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Об'єкт: суспільні відносини у сфері водокористування, спрямовані на раціональне використання вод та їх охорону.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні таких дій: забір води з порушенням планів водокористування; самовільне проведення гідротехнічних робіт; безгосподарне використання води; порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них; порушення правил визначення якості вод, що скидаються. Ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встанов¬люється в дозволі на спеціальне водокористування. Забір води, що перевищує ліміт, розглядається як порушення планів водокористування. Під гідротехнічними роботами розуміється будування, проектування, приймання та введення в експлуатацію, ремонт, реконструкція та здійснення інших дій щодо гідротехнічних споруд, а також господарське використання русел річок та прилеглих до них територій без спеціального дозволу. До гідротехнічних споруд належать водозабірні, водопровідні, водонапірні споруди, будови гідроелектростанцій, тунелі, канали, насосні станції, споруди для захисту берегів від розмивів тощо. Задля забезпечення раціонального використання води, її охорону та збереження водних ресурсів передбачається її використання у певних цілях таким чином, щоб це не призводило до зубожіння вод, погіршення її якості. Порушеннями в такому випадку будуть використання вод не за призначенням, використання лікувальних вод без дозволу, нераціональне використання вод тощо. Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також сучасних систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо. Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою. Завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Якість води - характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання. Вода відкритих водойм, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку, з лікувальною метою, а також вода водойм у межах населених пунктів повинна відповідати санітарним нормам. Підприємства, установи, організації, що використовують водойми (зокрема, моря) для скидання стічних, дренажних, поливних та інших забруднених вод, повинні забезпечити якість води у місцях водокористування відповідно до вимог санітарних норм. Для водопроводів господарсько-питного водопостачання, їх джерел встановлюються зони санітарної охорони із спеціальним режимом. Порядок встановлення і режим цих зон визначаються законодавством України.

Суб'єкт: посадові особи підприємств, установ та організацій.

Суб'єктивна сторона: вина у формі вини та необережності.