Мы ВКонтакте

Стаття 135. Безквитковий проїзд

Безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років:

у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;

в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцяти кратному розмірі від вартості проїзду;

в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;

в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;

на суднах водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п'ятикратному розмірі від вартості проїзду.

 

Коментар:

Об'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері транспорту.

Проїзд для пасажирів на транспорті (за винятком певних, встановлених законодавством, категорій) є платним. Після оплати проїзду пасажиру видається проїзний квиток - документ, який надає йому право на користування певним видом транспорту та підтверджує укладення між ним та транспортною організацією угоди на перевезення. Порядок придбання та компостування квитків має певні відмінності залежно від виду транспорту: шляхом збирання плати за проїзд кондуктором; придбання проїзного квитку у квитковій касі; придбання проїзного документа тривалого користування тощо.

Порядок реалізації проїзних квитків та контролю за оплатою проїзду встановлюється відповідними підзаконними нормативними актами: Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансзвязку України від 27.12.2006 р. № 1196, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, Правилами надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2004 р. № 1735 та іншими. Відповідно до положень зазначених нормативних актів, пасажир здійснює оплату транспортних послуг за встановленим тарифом (вартістю). Тарифи та вартість проїзних квитків встановлюються відповідно до законодавства. Право пасажира на пільговий проїзд посвідчується відповідним посвідченням, яке видається визначеним законом категоріям громадян у встановленому законодавством порядку.

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у проїзді пасажирів та провезенні дитини віком від семи до шістнадцяти років у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення, в міському транспорті, в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення, в автобусі міжміського і міжнародного сполучення, у міжміському електротранспорті та на суднах водного транспорту без документів, які надають їм право на проїзд. Такими документами можуть бути проїзні квитки разового або тривалого користування та посвідчення, які надають право на безоплатний проїзд або зниження вартості проїзду, видані у встановленому законом порядку. До того ж необхідно додержання терміну чинності проїзного документа - періоду часу, протягом якого проїзний документ є чинним для здійснення поїздки. Обов'язок зберігати проїзні документи законодавство покладає на пасажирів.

Виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу є складом злочину, передбаченого ст. 215 Кримінального кодексу України.

Розмір штрафу, передбачений цією статтею, уявляє собою абсолютно визначеною санкцією, тобто чітко встановленою сумою штрафу.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.