Мы ВКонтакте

Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Коментар:

1. З метою перевірки відповідності працівника роботі, на яку він приймається, при укладенні трудового договору може бути встановлене випробування. У статті 26 КЗпП зазначено, що умова про випробування може бути встановлена угодою сторін. Одностороннє встановлення власником умови про випробування є недопустимим. З урахуванням цього, умова про випробування буде вважатися законною у таких випадках: 1) умова про випробування внесена в письмово оформлений трудовий договір (контракт) і повторена у наказі про прийняття на роботу; 2) умова про випробування застережена в заяві про прийняття на роботу і повторена в наказі про прийняття на роботу; 3) умова про випробування не міститься в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи; 4) умова про випробування не застережена в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку після початку роботи, і при цьому він не заперечував проти внесення в наказ такої умови.

2. Відмова працівника від встановлення випробування може бути підставою для відмови в прийнятті на роботу.

3. Зазначення на мету випробування - перевірку відповідності працівника - не означає, що дійсно здійснюється якась перевірка, крім здійснення звичайного контролю праці працівника та її результатів, а також додержання працівником внутрішнього трудового розпорядку.

4. Випробування не може встановлюватися при прийнятті на роботу працівників, зазначених у статті, що коментується, а також в інших випадках, коли спеціальними нормативними актами встановлення випробування заборонене. Зокрема, не може бути встановлене випробування для тимчасових, сезонних працівників.

5. Згідно з ст. 19 Закону "Про державну службу" для перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може застосовуватися стажування. Положення про порядок стажування в державних органах затверджене Кабінетом Міністрів. Стажування можуть проходити як особи, які вперше претендують на посаду державного службовця, так і державні службовці, що бажають зайняти вищу посаду. Добір кандидата на стажування здійснюється з ініціативи органу, в якому буде проходити стажування. Для його проведення необхідна письмова заява особи, яка буде стажуватися, і згода керівника за місцем як стажування, так і основної роботи стажиста. Працівники, що досягли пенсійного віку, до стажування не залучаються. Зарахування на стажування і зміна порядку його проходження оформляється наказом (розпорядженням) керівника державного органу, у якому буде проводитися стажування. У такий же спосіб визначається строк стажування. Стажування працівника проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, який направлений на стажування, зберігається його посада і заробітна плата за основним місцем роботи (державний орган, який запросив працівника на стажування, відшкодовує підприємству за місцем основної роботи витрати з виплати стажисту заробітної плати). Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час перебування в дорозі і найм житла. Стажист (не державний службовець), який після успішного закінчення стажування виявив бажання працювати в цьому державному органі, приймається на роботу в конкурсному порядку, але йому надається перевага перед особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування. Державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на вищу посаду за рішенням відповідного державного органу без конкурсного добору.

6. Деякі нормативно-правові акти передбачають стажування як спосіб підвищення кваліфікації (Положення про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації; Положення про стажування викладачів вищих навчальних закладів на підприємствах, в організаціях, наукових установах та навчальних закладах).