Мы ВКонтакте

Стаття 46. Відсторонення від роботи

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Коментар:

1. При відстороненні трудові відносини не припиняються, також не припиняється і дія трудового договору, але працівник тимчасово до роботи не допускається. Що ж стосується оплати часу відсторонення, то щодо цього законодавець прямо чи побічно встановив такі варіанти норм: 1) заробітна плата за період відсторонення не зберігається; 2) заробітна плата за період відсторонення не зберігається, але відшкодовується на основі спеціального закону (п. 1 ст. 3 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"); 3) заробітна плата за період відсторонення зберігається повністю; 4) заробітна плата зберігається в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу); 5) за період відсторонення працівникові виплачується допомога по соціальному страхуванню.

2. Ст. 46 КЗпП надає право власникові відстороняти працівників від роботи за наявності передбачених законодавством підстав. Твердження про те, що власник відповідно до ст. 46 КЗпП лише має право, а не зобов'язаний відстороняти, грунтується на формулюванні цієї статті: "відсторонення допускається".

Однак правові норми, які регулюють питання відсторонення конкретніше, зазвичай зобов'язують власника відстороняти працівників від роботи. Правда, із цього правила є і винятки. Зокрема, відсторонення від роботи державних службовців відповідно до ст. 22 Закону "Про державну службу" допускається на розсуд керівника відповідного державного органу.

3. У разі появи на роботі в нетверезому стані працівник повинен бути відсторонений від роботи. Такий висновок слід зробити із частини другої ст. 13 Закону "Про охорону праці", що покладає на власника обов'язок здійснювати контроль за виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці. Він випливає також із ст. 4 Указу Президії Верховної Ради УРСР "Про заходи щодо посилення боротьби проти пияцтва, алкоголізму, викорінювання самогоноваріння", яким встановлена адміністративна відповідальність майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників, які не вжили заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають в нетверезому стані (Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 травня 1985 року ця норма була включена до ст. 179 Кодексу про адміністративні правопорушення. З тих пір ст. 179 КпАП не змінювалася, крім зміни розміру штрафу, встановленого цією статтею). В окремих нормативних актах прямо формулюються норми, що забороняють допуск до роботи осіб з ознаками алкогольного сп'яніння (див., наприклад, п. 4.6 Правил безпечної експлуатації електроустановок). З метою недопущення до роботи осіб, що перебувають у стані алкогольного сп'яніння, ст. 45 Закону "Про дорожній рух" передбачає щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів. Ця категорія працівників може бути піддана примусовому медичному обстеженню, у тому числі шляхом їх доставки в медичну установу (підпункт 7 п. 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ).

За загальним правилом, факт появи в нетверезому стані, який дає підстави для відсторонення працівника від роботи, може бути встановлений не тільки актом медичного обстеження, але й іншими доказами, у тому числі і показаннями свідків, які також можуть стати фактичною підставою для відсторонення працівника. Аналогічним чином за власником варто визнати і право відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані токсичного сп'яніння.

4. Питання про відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, вирішуються дещо інакше. Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживання ними" встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння в результаті незаконного вживання наркотичних засобів є компетенцією тільки лікаря, на якого покладені обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження). За наявності факту появи працівника на роботі в стані наркотичного сп'яніння власник зобов'язаний проінформувати про це орган міліції, який видає працівникові направлення на медичний огляд. У разі відмови від добровільного медичного огляду або обстеження є можливим примусовий привід з метою медичного огляду (обстеження) на підставі постанови органу внутрішніх справ (п. 2.3; 2.6 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини). Звичайно, настільки численні вимоги законодавства не повинні ігноруватися. Але не слід думати, що власник позбавлений права вжити екстрених заходів до того, як працівник буде примусово доставлений до медичного закладу для огляду та буде встановлено факт наркотичного сп'яніння. Право людини на життя, здоров'я, її безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції). Це конституційне положення може бути основою для відсторонення від роботи особи, щодо якої є зовнішні підстави припускати, що вона перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Краще буде, якщо власник згодом вибачиться, виплатить заробітну плату за час вимушеного прогулу і навіть відшкодує моральну шкоду, якщо припущення про наркотичне сп'яніння не підтвердиться, ніж нести ризик допуску до роботи особи, яка перебуває у стані наркотичного сп'яніння, та непередбачуваних наслідків такого допуску.

Час, протягом якого працівник не працював внаслідок відсторонення з розглянутої підстави, оплаті не підлягає. Підставою для такого висновку є частина перша ст. 94 КЗпП (заробітна плата виплачується за виконану роботу). Крім того, в цьому випадку підлягає застосуванню частина третя ст. 113 КЗпП (час простою з вини працівника не оплачується). Якщо висновок власника про наркотичне сп'яніння працівника не підтверджується, час відсторонення повинен бути оплачений виходячи із середньої заробітної плати працівника.

5. Ст. 46 КЗпП передбачає можливість відсторонення працівників від роботи у разі їх відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів. Ст. 7 Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" покладає на підприємства, установи, організації обов'язок усунення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи працівників, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду. Ст. 17 Закону "Про охорону праці" формулює цей обов'язок щодо роботодавця і доповнює викладене правило зазначенням на відсторонення працівника без збереження заробітної плати.

Правило ст. 17 Закону "Про охорону праці", що покладає на власника обов'язок відстороняти від роботи працівників, які ухиляються від проходження обов'язкового медичного огляду, доповнюється правилом ст. 15 того ж Закону, яке надає право спеціалістам з охорони праці вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд. Слід також враховувати, що ст. 31 Основ законодавства України про охорону здоров'я і ст. 26 Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" покладають на власників і керівників підприємства, установ, організацій відповідальність за шкідливі наслідки для здоров'я населення, завдані допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язковий медичний огляд. Покладення такої відповідальності також свідчить про те, що власник несе публічно-правовий обов'язок відстороняти від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд. У силу такого обов'язку в межах трудових правовідносин власник і одержує суб'єктивне право відстороняти працівників і за відсутності подання органів санітарно-епідеміологічної служби. Разом з цим з метою попередження конфліктів ми б рекомендували враховувати практику, що склалася за багато років, яка не вважала за можливе відсторонення працівників, які не пройшли медичний огляд, без відповідного подання. Ця практика переважає в судах. Та й у п. 2.1 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності зазначається, що відсторонення (у тому числі осіб, які не пройшли медичний огляд) від роботи проводиться на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Тому власникові у відповідних випадках доцільно було б повідомити в органи санепідслужби про осіб, які ухиляються від медичного огляду, одержати подання про відсторонення і тільки потім відстороняти працівників від роботи з розглянутої підстави.

Відмова від проходження медичного огляду відповідно до ст. 26 Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" є порушенням трудової дисципліни. Тим самим законодавець підказує, що особи, які ухиляються від медичного огляду, після відсторонення і застосування стягнення підлягають (у разі подальшого порушення) звільненню не за порівняно лояльним п. 2 ст. 40 КЗпП, а на підставі, що ганьбить працівника (такою є п. 3 ст. 40 КЗпП).

Щодо переліку працівників, зобов'язаних періодично проходити медичний огляд, див. коментар до ст. 169 КЗпП.

Час, протягом якого працівник не виконував трудові обов'язки внаслідок відсторонення від роботи в зв'язку з ухиленням від обов'язкового медичного огляду, оплаті не підлягає. При цьому підлягає застосуванню частина четверта ст. 113 КЗпП (час простою з вини працівника не оплачується), якщо працівник виходив на роботу.

6. Відповідно до ст. 46 КЗпП, яка допускає можливість відсторонення працівників у випадках, не тільки передбачених у цій статті, а й у випадках, передбачених законодавством, ст. 7 і 42 Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" покладають на підприємства, установи, організації обов'язок за поданням відповідних службових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби усувати від роботи осіб, які ухиляються від обов'язкового щеплення проти інфекції. При цьому ст. 7 названого Закону передбачає встановлення Міністерством охорони здоров'я переліку інфекцій, щеплення проти яких є обов'язковими для всіх громадян, а ст. 26 того ж Закону - переліку працівників, які у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від інших захворювань. Ст. 12 Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб" відносить до компетенції Кабінету Міністрів затвердження переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, а також передбачає можливість відсторонення від роботи осіб, які відмовляються чи ухиляються від обов'язкових профілактичних щеплень.

Перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов'язковими, встановлено ст. 12 Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб". Подібний перелік приводиться й у ст. 27 Закону "Про санітарне та епідемічне благополуччя населення". У тій частині, в якій між цими переліками існують суперечності, переважному застосуванню підлягає той з названих законів, який встановлює інфекційні хвороби, проти яких проводяться щеплення, не передбачені іншим законом. Визначення безпосередньо законом згаданого переліку з урахуванням надання в ст. 7 Закону "Про санітарне та епідемічне благополуччя населення" Міністерству охорони здоров'я повноваження встановлювати такий перелік означає, що це Міністерство вправі доповнювати перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов'язковими.

Що стосується переліку професій, виробництв і організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, то Кабінет Міністрів, як це передбачено ст. 12 Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб", такий перелік не затверджував. Тому Міністерство охорони здоров'я відповідно до повноваження, що надане йому ст. 27 Закону "Про санітарне та епідемічне благополуччя населення", встановило такий перелік (розділ 2 Календаря профілактичних щеплень).

Якщо відсторонення від роботи при цьому обумовлене виною чи бездіяльністю працівника, час відсторонення оплаті не підлягає згідно частини четвертої ст. 113 КЗпП.

7. Відсторонення осіб, які хворіють особливо небезпечними інфекційними захворюваннями або є носіями збудників цих захворювань, передбачене в ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я. Воно провадиться на підставі листка непрацездатності або довідки лікуючого лікаря або ЛКК про визнання працівника тимчасово чи постійно непридатним за станом здоров'я до професійної діяльності. Такі працівники одержують допомогу по соціальному страхуванню в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за весь період, протягом якого вони не можуть бути допущені до роботи. Якщо ж за відповідними медичними показаннями працівник визнається таким, що не відповідає виконуваній роботі, він підлягає звільненню або переведенню на іншу роботу. До вирішення питання про звільнення або переведення працівник відстороняється від роботи з оплатою часу відсторонення відповідно до частини першої ст. 113 КЗпП.

Особи, які були в контакті з хворими небезпечними для оточуючих інфекційними захворюваннями, відсторонюються від роботи за поданням службової особи санітарно-епідеміологічної служби, яка видає такій особі лікарняний листок, що є підставою для надання допомоги по соціальному страхуванню у зв'язку з карантином (п. 7 ст. 35 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням").

8. Деякі працівники зобов'язані періодично проходити медичний огляд. Якщо внаслідок такого огляду буде зроблено висновок про непридатність працівника до виконуваної роботи, вони можуть бути відсторонені від роботи до вирішення питання про звільнення з роботи або до переведення на іншу роботу. Це стосується працівників, зобов'язаних проходити медичний огляд з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, працівників, зобов'язаних проходити медичний огляд відповідно до ст. 17 Закону "Про охорону праці". На період відсторонення за працівником зберігається заробітна плата в розмірі двох третин тарифної ставки.

9. Відповідно до ст. 46 КЗпП підлягають відстороненню від роботи працівники, які ухиляються від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки. Такий захід може бути застосований не тільки до працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою або там, де необхідний професійний добір, а й інших працівників, які ухиляються від інструктажу, навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

Відсторонення від роботи працівників, які ухиляються від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, провадиться без збереження заробітної плати (частина третя ст. 113 КЗпП). Строк відсторонення не повинен бути непомірно великим. Якщо працівник усуне перешкоди для допуску до роботи (пройде курс навчання, інструктажу, здасть відповідний іспит), йому відразу ж повинна бути надана можливість продовження роботи. Якщо ж він не усуне причин, які стали підставою для відсторонення, він може бути звільнений з роботи як за порушення трудової дисципліни. Оскільки реальним у цьому випадку є застосування тільки п. 3 ст. 40 КЗпП, працівникові варто оголосити догану з додержанням встановленого порядку, ознайомити з наказом про накладення стягнення, а потім лише вирішити питання про звільнення з урахуванням поведінки працівника після застосування стягнення.

10. До вирішення питання про звільнення підлягають відстороненню від роботи й ті працівники, які не здали іспиту (не пройшли перевірку знань) з питань пожежної безпеки. Підставою для відсторонення в цьому випадку є частина четверта ст. 20 Закону "Про охорону праці" і частина сьома ст. 8 Закону "Про пожежну безпеку". Хоча працівник у цьому випадку і проходив перевірку знань, однак він її пройшов незадовільно, не здав іспит. Оскільки, підставою для відсторонення у зв'язку з незадовільним результатом перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки є дії, не пов'язані з виною працівника, він відсторонюється від роботи до здачі іспиту чи до звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП із збереженням заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу) за частиною першою ст. 113 КЗпП.

11. Підставою для відсторонення від роботи у певних випадках може бути відсутність документа, який надає право на керування транспортним засобом або іншим механізмом чи на виконання інших робіт. Так, ст. 16 Закону "Про дорожній рух" зобов'язує водія транспортного засобу при керуванні ним мати при собі посвідчення, яке підтверджує право на керування транспортним засобом. За відсутності такого посвідчення власник не вправі допустити водія до виконання трудових обов'язків і зобов'язаний відсторонити водія від роботи. Оскільки відсторонення пов'язане в цьому випадку з невиконанням працівником свого трудового обов'язку, відсторонення проводиться без збереження заробітної плати.

Пункт 69 Статуту залізниць зобов'язує працівників залізничних під'їзних колій підприємств, робота яких пов'язана з рухом поїздів і маневровою роботою на коліях залізниць, під час виконання службових обов'язків на коліях залізниць мати при собі посвідчення встановленого зразка про проходження перевірки щодо здатності виконувати такі роботи. Відсутність посвідчення також може стати підставою для відсторонення працівника.

12. П. 10 ст. 38 Повітряного кодексу України дає командиру повітряного судна право перевіряти посвідчення (сертифікати) членів екіпажу, а також наявність у них необхідних записів і оцінок. Очевидно, відсутність названих документів або записів (відомостей) у них може бути підставою для відсторонення працівника.

П. 7 ст. 38 Повітряного кодексу України встановлює правило, відповідно до якого командир судна вправі відстороняти від виконання завдання на політ будь-якого члена екіпажу повітряного судна, рівень підготовки якого не відповідає завданню на політ, або якщо його дії загрожують безпеці польоту.

13. Капітану морського торговельного судна також дається право відстороняти осіб суднового екіпажу від виконання службових обов'язків, але тільки у випадках і в порядку, передбачених законодавством про працю. Таких спеціальних випадків у законодавстві про працю не передбачено. Отже, капітан судна вправі відстороняти працівників лише на підставі загальних норм трудового права. До того ж капітану морського торгового судна надано право ізолювати в окремих приміщеннях будь-яку особу, яка перебуває на судні (для членів екіпажа це означає відсторонення від роботи), якщо її дії не містять кримінально карного діяння, але загрожують безпеці судна або людей, які перебувають на ньому, чи майна (ст. 65 Кодексу торговельного мореплавства України).

14. Особи, які працюють з пестицидами і агрохімікатами повинні мати при собі і пред'являти за вимогою представника державного нагляду і відомчого контролю допуск, медичну книжку і наряд на виконувані види робіт (п. 9 Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, збереженням, застосуванням і торгівлею пестицидами і агрохімікатами). Посадові особи органів виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд і державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімікатами, вправі вимагати усунення від роботи із зазначеними речовинами осіб, які не мають відповідного посвідчення (ст. 17 Закону "Про пестициди і агрохімікати"). Власник зобов'язаний усунути від роботи таких працівників. Оплата часу усунення не провадиться, оскільки при цьому є підстави для застосування частини четвертої ст. 113 КЗпП (простій з вини працівника).

15. Відповідно до ст. 39 Закону "Про охорону праці", п. 1.16 Переліку прав службових осіб (державних інспекторів) системи Державного комітету України по нагляду за охороною праці посадовим особам (державним інспекторам) системи державного нагляду за охороною праці надається право відстороняти від роботи працівників, які перебувають на робочих місцях у спецодязі, спецвзутті або із засобами індивідуального захисту, що не відповідають умовам праці і вимогам нормативно-технічної документації. Питання про оплату часу відсторонення повинне розглядатися залежно від вини працівника. За наявності вини працівника час відсторонення не оплачується, а за відсутності його вини оплата проводиться відповідно до правил оплати часу простою не з вини працівника. У випадках, що підпадають під дію частини другої ст. 6 Закону "Про охорону праці", час відсторонення від роботи оплачується у розмірі середнього заробітку.

16. Ст. 22 Закону "Про державну службу" передбачає можливість відсторонення від роботи державних службовців. Підставою для відсторонення є невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян. Право приймати рішення про відсторонення державного службовця від виконання обов'язків за посадою надано керівнику державного органу, в якому працює цей службовець (обов'язкове відсторонення щодо державних службовців не встановлене). Термін відсторонення державних службовців від роботи не повинен перевищувати часу, протягом якого проводиться службове розслідування. При цьому час службового розслідування обмежено двома місяцями.

Ст. 22 Закону "Про державну службу" прямо передбачає, що за час відсторонення за працівниками зберігається заробітна плата.

17. Пунктом 8 частини першої ст. 17 Закону "Про правовий режим надзвичайного стану" передбачена можливість усунення від роботи на період надзвичайного стану керівників державних підприємств, установ, організацій, від діяльності яких залежить нормальна обстановка в районі надзвичайного стану, у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов'язків.

18. Ст. 3 Закону "Про споживчу кооперацію" встановлює, що відсторонення від роботи осіб, які займають виборні платні посади в споживчому товаристві або спілці споживчих товариств, здійснюється в порядку, передбаченому їх статутами та чинним законодавством. Це надає право названим товариствам і спілкам встановлювати в їх статутах підстави для відсторонення від роботи, які не передбачені законодавством.

19. Працівник, який вчинив проступок, наслідки якого загрожують безпеці руху поїздів, повинен бути відсторонений від роботи до закінчення зміни посадовою особою, що здійснює розпорядчі чи контрольно-інспекторські функції на даній дільниці з негайним і детальним повідомленням про обставини і причини такого рішення безпосередньому керівнику відстороненого від роботи працівника або керівнику підприємства (п. 16 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту).

20. Як можливість відсторонення від роботи керівників підприємств-боржників і працівників, які є за посадою і в силу змісту трудових обов'язків членами органів управління підприємства-боржника, варто тлумачити припинення повноважень керівника боржника та органів управління боржника, передбачене ч. 16 ст. 13 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Припинення повноважень керівника боржника та його органів управління провадиться за ухвалою арбітражного суду. Воно приймається за клопотанням комітету кредиторів з покладенням тимчасового (до призначення нового керівника в порядку, що визначається законодавством і установчими документами, - мається на увазі звичайний порядок прийняття на роботу для тимчасового виконання обов'язків керівника або переведення в порядку заступництва) виконання обов'язків керівника на розпорядника майна. Підставою для прийняття арбітражним судом такої ухвали можуть бути невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, створення перешкод діям розпорядника майна або інші порушення законодавства, допущені керівником боржника або посадовими особами його органів управління. Якщо керівник боржника та працівники-члени його органів управління будуть згодні на тимчасове переведення на іншу роботу, розпорядник майна може перевести їх на іншу роботу. Оскільки немає спеціальних правил, що стосуються оплати часу відсторонення працівників у подібних випадках, при вирішенні цього питання, належить застосовувати за аналогією правила про оплату часу простою (ст. 113 КЗпП). Причиною відсторонення працівника від виконання трудових обов'язків у такому випадку є винні дії працівника. Отже, час відсторонення оплаті не підлягає.

Повноваження керівника боржника та органів управління боржника припиняються також у зв'язку з винесенням арбітражним судом ухвали про санацію (ч. 4 ст. 17 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). У цьому випадку також можливе відсторонення відповідних посадових осіб від роботи. Однак при цьому припинення повноважень і відсторонення від роботи не пов'язується з винною поведінкою працівників, отже, час відсторонення підлягає оплаті в розмірі двох третин посадових окладів відповідних працівників (ст. 113 КЗпП).

21. Можливість відсторонення працівників від роботи передбачена щодо працівників банків. Відповідно до п. "ж" частини першої ст. 73 Закону "Про банки і банківську діяльність" Національний банк має право тимчасового відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог цього Закону або актів Національного банку України до усунення порушення. Відповідне рішення Національного банку повинне бути продубльоване наказом по банку. Оскільки відсторонення від роботи в таких випадках проводиться за допущені працівником порушення, час відсторонення оплаті не підлягає (при цьому в зв'язку з відсутністю норми, яка регулювала б такі відносини, застосуванню за аналогією підлягає ст. 113 КЗпП, що вирішує питання про оплату часу простою).

22. Закону "Про Національний банк України" (розділ 5) передбачає можливість призначення тимчасової адміністрації банку Національним банком України. Тимчасовому адміністратору банку надається право залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта, а також давати доручення керівникам банку. Йому надається також і право відсторонення таких осіб від роботи в будь-який час (п. 6 частини четвертої ст. 80 Закону "Про банки і банківську діяльність"). Таке відсторонення також повинне оформлятися наказом. Воно провадиться з оплатою часу відсторонення за ст. 113 КЗпП за умови відсутності вини працівника.

23. Уявляється можливим встановлювати в контрактах додаткові підстави для відсторонення працівників. Це особливо актуально для керівників підприємств, яким належить право розпоряджатися коштами та іншими ресурсами підприємств. Правовою підставою включення в контракт такої умови є частина третя ст. 21 КЗпП. Вона допускає встановлення сторонами в контракті не тільки умов матеріального забезпечення та організації праці, умов розірвання договору, але й прав та обов'язків власника і працівника з інших питань.

24. Власник зобов'язаний виконати постанову слідчого про відсторонення від роботи посадової особи, обвинуваченої у скоєнні злочину. Про відсторонення від роботи слідчий виносить постанову і направляє її для виконання власникові або уповноваженому ним органу за місцем роботи обвинуваченого. За невиконання постанови слідчого встановлена адміністративна відповідальність (ст. 185 Кодексу України про адміністративні порушення). Постанову про відсторонення від роботи слідчий вправі винести тільки із санкції прокурора або його заступника (ст. 147 Кримінально-процесуального кодексу України). При відстороненні за постановою слідчого збереження заробітної плати не передбачено. Але припинення кримінальної справи за відсутністю складу злочину, події злочину, недоведеність участі обвинуваченого (відстороненого) у вчиненні злочину, винесення виправдувального вироку дає працівникові право вимагати виплати середнього заробітку за період відсторонення за рахунок місцевого бюджету (ст. 4 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду").