Мы ВКонтакте

Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, стосується довідки, яка містить обмежене коло відомостей (про роботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади; про час роботи і розмір заробітної плати). І все-таки зазначений перелік є закритим, тобто ст. 49 КЗпП не передбачає видачі довідок, які містять інші відомості. Це, у принципі, зрозуміло, оскільки ця стаття озаглавлена "Видача довідки про роботу і заробітну плату". Однак іншої статті, де б формулювалося право працівника на одержання довідок та інших документів, що стосуються його особисто, у Кодексі законів про працю немає.

2. Не встановлений у Кодексі законів про працю і строк видачі зазначених довідок працівникам. При вирішенні питання про строк видачі зазначених довідок працівникам, очевидно, слід керуватися ст. 20 Закону "Про звернення громадян", яка ставить за обов'язок звернення, що не потребують додаткового вивчення, розглядати і вирішувати невідкладно, а в інших випадках - не пізніше 15 днів з дня їх одержання. З проханням про видачу довідки працівник може звернутися до керівника чи іншої посадової особи, на яку покладено обов'язок розглядати такі звернення і готувати довідки.

3. Питаннями видачі працівникам довідок про роботу на іншому підприємстві і розмір заробітної плати не вичерпується вся сукупність документів, в одержанні яких від власника зацікавлений працівник. Однак ні Кодекс законів про працю, ні Закон "Про інформацію" не містять щодо цього докладних положень. У зв'язку з цим варто визнати, що в Україні зберіг чинність Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами та організаціями копій документів, що стосуються прав громадян" (далі в межах коментарю до даної статті - Указ).

4. Указом на державні і громадські підприємства, установи, організації (з урахуванням історичного фактора варто вважати, що це стосується всіх юридичних осіб) покладено обов'язок видавати громадянам за заявами копії документів, що виходять від цих підприємств, якщо такі копії необхідні для вирішення питань, які стосуються законних прав та інтересів громадян. Хоча трудова книжка, яка містить багаторічні записи, і не може вважатися такою, що виходить тільки від даного підприємства, усе-таки підприємство належить визнати зобов'язаним видавати і виписки з трудових книжок або їх копії.

5. Указ зобов'язує підприємства видавати і копії документів, які перебувають у них, але виходять від інших підприємств, установ, організацій, якщо копії таких документів важко або неможливо одержати від тих підприємств, які їх приймали чи оформляли. Якщо документи були написані на бланках, то при виготовленні копій можуть бути відтворені реквізити цих бланків. Підприємства при необхідності можуть також висилати за запитами інших підприємств копії наявних у них документів, якщо без таких копій не можуть бути вирішені питання, які стосуються прав і законних інтересів громадян. Важливо при цьому враховувати, що Закон "Про інформацію" (ст. 23) забороняє збирання відомостей про особу без попередньої її згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Тому при надсиланні одним підприємством іншому копій документів, що містять відомості про особу, слід мати на увазі, що ці копії можуть використовуватися як в інтересах особи, так і всупереч її інтересам. Висилати їх без згоди самої особи, як правило, не слід (крім випадків, коли відповідна організація в силу спеціального закону має право збирати відомості про осіб без їх попередньої згоди).

6. Достовірність копій документів, що видаються підприємствами, засвідчується підписом керівника або уповноваженої на те посадової особи і печаткою. На копії зазначається дата її видачі і робиться відмітка про те, що оригінал документа знаходиться на даному підприємстві.

На підприємства покладається обов'язок засвідчувати вірність копій документів, які подаються на ці підприємства, якщо чинне законодавство не передбачає обов'язкового нотаріального засвідчення таких копій. Не допускається засвідчення копій паспорта або документа, що його заміняє, депутатського чи службового посвідчення, а також інших документів, щодо яких встановлена заборона на засвідчення підприємствами їх копій.

7. У період соціалізму набуло широкого поширення подання характеристик. Вони були потрібні при вступі на навчання, для поїздки за кордон, при проведенні конкурсів на заміщення вакантних посад тощо. Сьогодні випадки обов'язкового подання характеристик вкрай обмежені. Навіть при проведенні конкурсу на заміщення вакантних посад педагогічних працівників подання характеристик не визнане обов'язковим (Положення про обрання на прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації). Залишилися чинними лише правила про підготовку характеристик для атестації працівників.

І все-таки в окремих випадках спеціально передбачається подання працівниками характеристик. Направлення характеристик працівників одним підприємством іншому без попередньої згоди працівника суперечило б частині четвертій ст. 23 Закону "Про інформацію". Але власники повинні видавати характеристики працівників на їх прохання навіть у випадках, коли їх подання не є в силу закону необхідним. Відповідний обов'язок власника випливає з Закону "Про звернення громадян".

8. Оскільки Законом "Про внесення змін до Кодексу законів про працю" від 24.12.99 р. Кодекс законів про працю доповнений новою статтею, яка встановлює загальну вимогу про відшкодування власником моральної шкоди, завданої працівникові, не виключається постановка питання про покладення на підприємство обов'язку спростувати поширені відомості про працівника, які не відповідають дійсності, та відшкодування моральної шкоди. Ознаки такого поширення немає, коли характеристика видається працівникові на його прохання. Ці ознаки відсутні також і при направленні підприємством характеристики на працівника, яку запитали слідчі органи, органи дізнання і суду для встановлення обставин, що характеризують особу обвинуваченого відповідно до ст. 64 Кримінально-процесуального кодексу України. Водночас ознака поширення відомостей має місце, коли характеристика видана у випадках атестації. І у випадку пред'явлення особою до власника позову про спростування відомостей, що містяться в характеристиці, власник повинен бути готовий до того, щоб спростувати презумпцію неправдивості поширених відомостей. Якщо він цього не доведе, на нього судом може бути покладений обов'язок спростувати ці відомості та відшкодувати моральну шкоду.

При направленні характеристики працівника одним власником іншому працівник, якщо це зроблено без його відома, також одержує право вимагати спростування неправдивих відомостей, відшкодування моральної шкоди. Ст. 32 Конституції надає право громадянам на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої не тільки поширенням недостовірної інформації, а також її зберіганням та використанням. Ця ж стаття забороняє зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.