Мы ВКонтакте

Стаття 129. Заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Коментар:

1. Дія ст. 129 КЗпП поширюється на випадки відрахувань на підставі документів, перелічених у ст. 3 Закону "Про виконавче провадження", відрахувань у силу трудових відносин, а також відрахувань на підставі письмового доручення працівника підприємству на перерахування частини заробітку працівника на користь торгового підприємства, яке продало працівникові товар у розстрочку.

Водночас дія статті, що коментується не поширюється на відрахування податку на доходи фізичних осіб, обов'язкових зборів, відрахувань за вироком суду із заробітку осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт. Це твердження зовсім не означає, що з виплат, названих у ст. 129 КЗпП, слід відраховувати податок на доход, обов'язкові збори, а також робити відрахування за вироком суду про застосування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі. Ці питання вирішуються іншими актами законодавства. Ст. 45 Кримінально-виконавчого кодексу; п. 7 Інструкції про порядок виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням воли, і здійснення контролю за особами, які засуджені до таких покарань, не допускають відрахувань із виплат одноразового характеру, які не передбачені системою оплати праці, з сум, що виплачуються як компенсація витрат, пов'язаних з відрядженням, з сум інших компенсаційних виплат.

Види доходів працівників, що не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, визначаються Законом "Про податок з доходів фізичних осіб". Якість відповідного нормативного матеріалу слід оцінити як "нижче нижчої". Загальне правило п. 4.2.1 ч. 4.2 ст. 4 названого Закону визнає об'єктами оподаткуванням податком на доходи "доходи у вигляді заробітної плати". Услід за ст. 2 Закону "Про оплату праці" ч. 1.1 ст. 1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає заробітну плату вкрай широко (як будь-які виплати роботодавців на користь працівників). Виходячи з цього, оскільки не зазначається на звільнення від податку на доходи вихідної допомоги, з останньої повинне здійснюватись відрахування податку на доходи.

З компенсаційних виплат, за логікою речей, також не повинно здійснюватись відрахування податку на доходи. Однак відповідно до п. 4.3.2 ч. 4.3 ст. 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" від оподаткування цим податком звільняється лише "сума коштів, одержаних платниками податку на відрядження чи під звіт…". Формулювання "під звіт" стосується лише одержання грошових сум для вчинення цивільно-правових дій (п. 9.10.1 ч. 9.10 ст. 9 згаданого Закону). Тому решта видів компенсаційних виплат оподатковується податком на доходи.

Визнання Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування податком на доходи усіх виплат роботодавців на користь працівників (крім зазначених вище) потягло визнання їх і об'єктом оподаткування зборами на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідні закони об'єктами оподаткування цими зборами визнають оподатковуваний дохід працівників (п. 3 ст. 2 Закону "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"; ч. 1 ст. 19 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

2. Компенсаціями називаються в законодавстві і гарантійні виплати, які провадяться у зв'язку з невикористанням відпустки (або її частини). Однак, щодо цього виду виплат п. 2 ст. 73 Закону "Про виконавче провадження" встановлює особливий правовий режим. З виплат за невикористану відпустку можна робити відрахування в порядку стягнення аліментів, правда, лише в тому випадку, якщо особа, яка платить аліменти, при звільненні одержує компенсацію за невикористані за кілька років відпустки.

3. Не допускається відрахування з гарантійних виплат, проведених на користь працівників у зв'язку з переведенням, направленням і прийняттям на роботу в іншу місцевість (п. 3 частини першої ст. 73 Закону "Про виконавче провадження").

4. Не можуть провадитися відрахування з одноразової допомоги, яка видається за рахунок коштів соціального страхування при народженні дитини, з допомоги по вагітності і пологах, з допомоги по догляду за хворою дитиною, з допомоги по догляду за дитиною віком до трьох років.

5. На допомогу по соціальному страхуванню, виплачену у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (крім допомоги по догляду за хворою дитиною), стягнення може бути звернено (з цієї допомоги може бути проведене відрахування) тільки за рішенням суду про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника (ст. 72 Закону "Про виконавче провадження").

6. Заборона на відрахування з видів виплат, зазначених у статті, що коментується, означає, що навіть за наявності у власника зустрічної вимоги до працівника, яка не задовольняється відрахуванням із заробітної плати у встановлених межах, власник зобов'язаний провести такі виплати на користь працівника. Якщо зустрічна вимога до працівника полягає у відшкодуванні шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків, вона незалежно від її суми реалізується шляхом пред'явлення власником до працівника позову у межах річного строку з дня виявлення шкоди (ст. 136 КЗпП). Інші вимоги власника до працівника не можуть бути взагалі задоволені, хоча б власник цілком своєчасно (п. 1 частини першої ст. 127 КЗпП) видав наказ про відрахування із заробітної плати.