Мы ВКонтакте

Стаття 135(3). Визначення розміру шкоди

Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

Коментар:

1. Основою для визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації з вини працівників, є дані бухгалтерського обліку. У разі втрати, пошкодження, зіпсуття матеріальних цінностей шкода визначається за балансовою вартістю (собівартістю) матеріальних цінностей. При пошкодженні або зіпсутті розмір шкоди дорівнює сумі, на яку знизилася вартість матеріальних цінностей.

2. При визначенні розміру шкоди, заподіяної недостачею, втратою, пошкодженням або зіпсуттям основних засобів, від їх первинної вартості (без податку на додану вартість) вираховується сума зносу, нарахованого відповідно до законодавства. Зазначення в частині першій ст. 1353 КЗпП на собівартість слідом за балансовою вартістю матеріальних цінностей зовсім не означає права власника вибирати варіанти. Цьому формулюванню ст. 1353 КЗпП відповідає п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яким передбачається, що придбані (отримані) або виготовлені сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, відображаються в балансі підприємства за первинною вартістю. Первинною вартістю є собівартість таких цінностей (запасів), яка складається з наступних фактичних витрат: суми, що сплачуються відповідно до договору постачальнику (продавцю); суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші аналогічні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню рисків транспортування запасів; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісно-технічних характеристик запасів (п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси").

3. При недостачі, втраті або знищенні матеріальних цінностей у процесі виробництва вартість зіпсованих або знищених сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших використовуваних у процесі виробництва матеріальних цінностей, які належать до категорії запасів, їх балансова вартість (собівартість) визначається за первинною вартістю з додаванням усіх витрат, які були здійснені на їх обробку або виготовлення з них продукції (матеріальних витрат, витрат на оплату праці та обов'язкові збори, амортизації основних фондів і нематеріальних активів, інших витрат).

4. Акцизний збір, що входить до ціни зіпсованих, знищених або втрачених матеріальних цінностей, включається до собівартості запасів, а тому він повинен враховуватися і при визначенні розміру прямої дійсної шкоди, заподіяної недостачею, зіпсуттям, знищенням або втратою підакцизних матеріальних цінностей. Податок на додану вартість, сплачений при придбанні матеріальних цінностей, які згодом були зіпсовані, знищені або втрачені, не включається, за загальним правилом, до собівартості запасів, а тому він не може враховуватися при визначенні розміру прямої дійсної шкоди. Але в тих випадках, коли придбані матеріальні цінності використовуються для виготовлення продукції, реалізація якої не обкладається податком на добавлену вартість, податок на добавлену вартість відноситься до складу валових витрат платника податку на прибуток (п. 5.3.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств") і враховується при визначенні розміру прямої дійсної шкоди. Сплачений у складі ціни матеріальних цінностей податок на додану вартість враховується при визначенні прямої дійсної шкоди, заподіяної працівником шляхом недостачі, зіпсуття, знищення або втрати матеріальних цінностей, також підприємствами (роботодавцями), які не є платниками цього податку.

5. Товари на підприємствах роздрібної торгівлі відображаються в балансі за продажними (роздрібними) цінами, а на оптових торгових підприємствах - за продажними цінами або за цінами, за якими вони закуплені. Ці нюанси обліку впливають на визначення розміру матеріальної відповідальності працівників. Неважко помітити, що в даному випадку на працівника покладається обов'язок відшкодувати і неодержаний прибуток, що входить до продажної (роздрібної) ціни. Це, однак, не впливає на юридичну чинність ст. 1353 КЗпП, оскільки вона, як норма спеціальна, підлягає переважному застосуванню перед загальною нормою ст. 130 КЗпП.

6. Малоцінні і швидкозношувані предмети списуються з балансу в міру їх передачі у виробництво або експлуатацію (п. 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Записи"). Це взагалі виключає покладення на працівників матеріальної відповідальності за їх збереження після відпуску із складу, тому що їх балансова вартість з моменту передачі у виробництво чи експлуатацію дорівнює нулю. З метою заповнення прогалини, що утворилася, Кабінет Міністрів постановою "Про внесення доповнень до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" установив, що в разі розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що підлягають списанню на витрати в міру їх відпуску у виробництво або експлуатацію (в установах, які утримуються за рахунок бюджетних коштів - у міру придбання) і враховуються лише в кількісному вираженні, розмір шкоди визначається виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності із зменшенням пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

Шкода у вигляді витрат визначається за фактичними виплатами (сплачено за ремонт пошкоджених працівником цінностей, переплачено за договором, переплачена заробітна плата, сплачена неустойку, сплачені фінансові санкції тощо).

7. Як виняток з наведеного загального правила частини першої ст. 1353 КЗпП, в окремих випадках розмір прямої дійсної шкоди визначається не на основі балансової вартості (собівартості) відповідного майна, а за визначеними в законі цінами або із застосуванням спеціальних коефіцієнтів.

Відповідно до частини другої ст. 1353 КЗпП у разі розкрадання, недостачі (недостача знаходиться в одному ряді з розкраданням, оскільки наводить на підозру в розкраданні), умисного знищення або умисного зіпсуття цінностей, розмір шкоди визначається не за балансовою вартістю, а за цінами, що діють в даній місцевості на день відшкодування шкоди. Очевидно, суд повинен визначати розмір покриття шкоди за цінами, що діють на день винесення рішення, а згодом можливе пред'явлення нового позову з урахуванням абзацу п'ятого п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" ("У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів").

8. Відповідно до частини третьої ст. 1353 КЗпП на підприємствах громадського харчування (на виробництві та у буфетах), у комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу. Це правило не може застосовуватися тоді, коли розкрадання або недостача виявлені на складі до передачі відповідних цінностей із складу на виробництво або в буфет для реалізації.

9. Спеціальний порядок обчислення розміру шкоди встановлений Законом "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей". Цим Законом встановлені особливі правила обчислення розміру шкоди для випадків незбереження валютних цінностей, виробів, відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння. Однак із змісту цього нормативного акта випливає, що він не лише встановлює порядок визначення розміру шкоди, але й передбачає підстави повної матеріальної відповідальності, про що мова бути йти дещо нижче.

Зазначений Закон повинен застосовуватися для обчислення розміру шкоди і в разі притягнення працівників до матеріальної відповідальності на підставі письмового договору про повну матеріальну відповідальність при незабезпеченні збереження зазначених вище видів цінностей.

Коло працівників, які можуть нести матеріальну відповідальність відповідно до названого Закону, визначається в такий спосіб: працівники, які виконують операції, пов'язані з закупівлею, продажем, обліком, перевезенням, доставкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних побутових і промислових виробів, відходів і брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції. Це, по суті, ті ж операції, що передбачені п. 6 Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. У Законі не зазначені лише вироби, матеріали, брухт і відходи, які містять синтетичний корунд. Крім працівників, які виконують перелічені операції, до матеріальної відповідальності відповідно до згаданого Закону можуть притягатися й особи, безпосередньо не пов'язані з виконанням операцій, зазначених вище, але визнані винними в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або втраті дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, валютних цінностей.

Законом визначено характер порушень, допущених працівниками, які виконують перелічені вище операції, що дають підстави для притягнення до відповідальності відповідно до цього Закону. Це - недбалість у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, розкрадання, знищення (псування), недостача, наднормативні втрати (крім втрат, що сталися у зв'язку з непередбачуваними порушеннями технологічного процесу).

Форма вини для застосування матеріальної відповідальності відповідно до Закону від 6 червня 1995 року значення не має. Для визначення розміру відповідальності працівника встановлені такі коефіцієнти:

- 2 - щодо вартості металу в чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день виявлення заподіяних збитків - у випадках незбереження золота, срібла, платини та металів платинової групи (родій, іридій, осмій, рутеній, паладій) в будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

- 2 - щодо вартості за ринковими цінами на день виявлення заподіяних збитків - у випадках незбереження дорогоцінного каміння, крім огранованого (природних і штучних (синтетичних) мінералів у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; другого порядку - демантоїд, евклаз, жадеіт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; третього порядку - аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворит, циркон, шпінель; четвертого порядку - адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт фероортоклаз, хризопраз, хроміиопсид, цитрин;

- 2 - щодо вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення заподіяних збитків - у разі незбереження дорогоцінного каміння органогенного утворення - перли і бурштин у сировині, необробленому та обробленому вигляді;

- 3 - щодо вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення заподіяних збитків - у разі незбереження огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- 2 - щодо вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення заподіяних збитків - у разі незбереження алмазних інструментів і алмазного порошку з природних алмазів;

- 2 - щодо експертної оцінки з урахуванням історико-художньої цінності - за умови незбереження музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали;

- 3 - щодо експертної оцінки з урахуванням історико-художньої цінності - за умови незбереження музейних експонатів, що містять дорогоцінне каміння;

- 3 - щодо вартості валютних цінностей, перерахованої у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення заподіяних збитків - за умови незбереження іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті.

10. Постановою Кабінету Міністрів "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон" (п. 4) на працівників, які були направлені у відрядження, покладається обов'язок здати в касу підприємства залишок коштів в іноземній валюті не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження (в разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем - не пізніше 10, а з дозволу керівника - не пізніше 20 робочих днів). (Граматичне тлумачення п. 4 названої постанови (у редакції від 23 квітня 1999 р.) дає підстави для висновку про те, що продовження строку повернення коштів в іноземній валюті до 20 днів можливе лише за умови застосування пластикових карток).

За умови неповернення в зазначений строк залишку авансу, виданого на витрати при відрядженні, а також в інших випадках не здачі іноземної валюти, одержаної під звіт, відповідна сума стягується з працівників у потрійному розмірі в національній валюті України за курсом НБУ на день погашення заборгованості (ст. 2 Закону "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей"). Характер матеріальної відповідальності як підвищеної непрямо визнається законодавцем, який передбачив, що стягнені з працівників суми з застосуванням вищезгаданих коефіцієнтів у першу чергу направляються на погашення заподіяної підприємству шкоди, а інша - перераховується до Державного бюджету України.

Тим самим відповідальність, установлена згаданим Законом виходить за межі інституту матеріальної відповідальності, який регулює відносини між працівниками та підприємствами, установами, організаціями, частково набуває характеру нового виду юридичної відповідальності фізичних осіб. Право законодавця встановлювати відповідальність для своїх громадян сумніву не підлягає. Але обґрунтованість прийнятого законодавцем рішення викликає серйозні сумніви.

11. Закон від 6 червня 1995 р. відповідно до ст. 135 і частини четвертої ст. 1353 КЗпП установив порядок визначення збитків лише щодо випадків незбереження валютних цінностей, виробів, відходів і брухту, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння. Тим часом, ще правотворча практика періоду соціалізму пішла шляхом більшого поширення дії ст. 135 і частини четвертої ст. 1353 КЗпП. З урахуванням цього Кабінет Міністрів України постановою від 22 січня 1996 року N 116 затвердив Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (далі - Порядок).

12. Відповідно до ст. 135 і частини четвертої ст. 1353 КЗпП спеціальний порядок обчислення розміру підлягаючої покриттю шкоди застосовується в двох випадках:

а) якщо шкоди заподіяно розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна або цінностей;

б) якщо фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Порядок стосується визначення розміру шкоди від розкрадання, недостачі, знищення (зіпсуття) матеріальних цінностей. Порядок не зазначає на те, що він поширюється на втрату матеріальних цінностей, в той час як ст. 135 і частина четверта ст. 1353 КЗпП передбачають можливість встановлення особливостей і меж матеріальної відповідальності і порядку визначення розміру прямої дійсної шкоди у випадках втрати матеріальних цінностей. Але це - несуттєво, оскільки втрата завжди проявляється в знищенні, псуванні або в недостачі матеріальних цінностей. Суттєвим є те, що згаданий Порядок розширює сферу особливого порядку визначення розміру прямої дійсної шкоди (зазначені статті Кодексу законів про працю поширюються лише на умисне зіпсуття, а Порядок - не лише на умисне, але й на інше зіпсуття; не лише на зіпсуття, але і знищення). І все-таки немає підстав для беззастережного твердження про те, що Порядок через зазначену суперечність закону діє тільки частково. Адже можна стверджувати, що встановлюючи порядок визначення розміру шкоди, Кабінет Міністрів мав на увазі передбачити порядок обчислення шкоди не тільки щодо окремих видів порушень (розкрадання, умисне зіпсуття, недостача, втрата), але й у зв'язку з перевищенням фактичним розміром шкоди її номінального розміру. Однак цей останній аргумент також може бути спростовано доказом про те, що Порядок, головним чином, стосується тих випадків, коли фактична та номінальна шкода за своєю величиною не розрізняються. Сама така відмінність виникла з часів соціалізму. В даний час вона збереглася у вкрай обмежених випадках.

Зрештою варто зупинитися на тому, що кратне обчислення розміру шкоди прямо передбачене частиною четвертою ст. 1353 КЗпП. Порядок кратного обчислення і визначив Кабінет Міністрів України.

13. Викладені правила на день підписання книги до друку не скасовані. Але переважному перед ними застосуванню у відповідних випадках підлягають положення Закону "Про податок з доходів фізичних осіб": 1) строк повернення невикористаних (зайвих) сум, отриманих під звіт на відрядження, встановлений тривалістю три банківських дні (п. 9.10.2 ч. 9.10 ст. 9). Цей строк поширюється і на випадки використання корпоративних платіжних карток (п. 9.10.4 ч. 9.10 ст. 9); 2) пропуск зазначеного строк тягне сплату працівником в дохід бюджету штрафу у розмірі 15 відсотків своєчасно не поверненої суми; 3) якщо затримка повернення вийшла за межі звітного місяця, своєчасно не повернена сума оподатковується податком на доход без подальшого повернення штрафу і перерахунку суми податку у випадку повернення працівником невикористаної суми авансу чи стягнення її у встановленому порядку.

14. Порядок обчислення розміру шкоди, заподіяної розкраданням, недостачею, знищенням основних фондів передбачає такі правила. Розмір шкоди від розкрадання, недостачі, знищення (зіпсуття) основних фондів визначається за формулою:

Рш = [(Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб] х 2,

де Рш - розмір шкоди; Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, недостачі, знищення (зіпсуття) матеріальних цінностей; А - амортизаційні відрахування; Іінф. - індекс інфляції, який визначається з моменту прийняття відповідних видів майна на баланс на основі індексів інфляції за кожен місяць, що публікуються Державним комітетом статистики; ПДВ - податок на добавлену вартість; Азб - акцизний збір; 2 - коефіцієнт, встановлений Порядком.

Показник (Бв - А) не може бути нижче 50 % балансової вартості матеріальних цінностей на момент виявлення факту розкрадання, недостачі, знищення (зіпсуття). Очевидно, у зв'язку із застосуванням індексів інфляції балансова вартість основних засобів повинна братися для розрахунку неіндексованою відповідно до рішень Кабінету Міністрів про індексацію основних фондів.

15. Порядок обчислення розміру шкоди в разі розкрадання, недостачі, знищення (зіпсуття) продукції, яка виготовляється для внутрівиробничих потреб. П. 3 Порядку встановлюються умови визначення вартості вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, яку виробляють підприємства для внутрівиробничих потреб, а також вартості продукції, не закінченої виробництвом. Вона визначається за собівартістю з урахуванням середньої по підприємству норми прибутку на дану продукцію. Для обчислення розміру шкоди до отриманої в такий спосіб вартості застосовується коефіцієнт 2.

16. Порядок визначення розміру шкоди у випадках недостачі (зіпсуття) спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових та спиртових настоїв. Вартість цих видів цінностей визначається за оптовою ціною підприємства-виробника з урахуванням податку на добавлену вартість та акцизного збору. Для визначення розміру шкоди до отриманої вартості застосовується коефіцієнт 3. Буква нормативного акта не повинна ігноруватися. Тому оптова ціна підприємства-виробника повинна застосовуватися не тільки на підприємствах-виробниках, а й на всіх підприємствах, в установах, організаціях.

17. Порядок визначення розміру шкоди від недостачі та знищення (зіпсуття) плодово-ягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангідриду або безокисного натрію. Вартість цього виду матеріальних цінностей визначається за оптовими цінами підприємства-виробника з урахуванням податку на добавлену вартість. Розмір збитку визначається шляхом перемножування отриманої вартості на коефіцієнт 2.

18. Порядок визначення розміру шкоди в разі розкрадання, недостачі, знищення (зіпсуття) продовольчих товарів, ціни на які дотуються. Розмір шкоди визначається за роздрібними цінами з додаванням суми дотації. Такий спосіб визначення є логічним. Це той випадок, коли дійсна шкода і насправді перевищує номінальну.

19. Порядок визначення розміру шкоди від розкрадання, недостачі, знищення (зіпсуття) бланків цінних паперів та документів суворого обліку. Якщо на бланках суворого обліку зазначена їх номінальна вартість, вартість документів суворого обліку встановлена законодавством, розмір шкоди визначається шляхом перемножування номінальної вартості на коефіцієнт 5.

Якщо ж на бланках суворого обліку не зазначена їх номінальна вартість або вартість документів суворого обліку не визначена законодавчо, розмір шкоди визначається шляхом перемножування вартості придбання (виготовлення) бланків на коефіцієнт 50 (постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення доповнень до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей").

Правилами виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України, встановлена така номенклатура бланків цінних паперів та документів суворого обліку:

1) бланки цінних паперів - це акції, облігації внутрішніх республіканських (тобто державних) і місцевих позик, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, інші бланки, передбачені чинним законодавством;

2) бланки документів суворого обліку - це документи, що засвідчують особу, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт, свідоцтво про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну прізвища, імені, по батькові; трудова книжка та вкладиші до неї, посвідчення водія, службові, військові, ветеранів, інвалідів; дипломи про освіту, про присвоєння звання, пенсійні книжки, пенсійні листки, лікарняні листки); проїзні документи (квитки на проїзд на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті; документи на перевезення вантажів; військові проїзні документи); знаки поштової оплати (поштові марки, конверти з марками, листівки з марками); документи, які обслуговують грошовий обіг (книжки ощадні, чекові, депозитні; чеки грошові, майнові, розрахункові, бланки фінансування, страхування; акредитиви; марки податкові, митні, довіреності на видачу коштів, пенсій, майна; сертифікати якості, на право вивозу, ввозу, поліси страхування, ліцензії); бланки квитків тиражних та миттєвих лотерей.

20. Вище ми звернули увагу на законодавчу практику Верховної Ради України, яка покладення на працівників матеріальної відповідальності за шкоду із застосуванням кратного способу обчислення її розмірів поєднала з елементами штрафу, який перераховується до бюджету. П. 8 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей також передбачає, що із сум, стягнених відповідно до цього Порядку, відшкодовується шкода, заподіяна підприємству, а решта коштів перераховуються до Державного бюджету України. Але слід враховувати, що механізму стягнення до бюджету сум, які стягуються з працівників в порядку притягнення їх до матеріальної відповідальності та перевищують розмір прямої дійсної шкоди, немає. На ці відносини не поширюється чинність Закону "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Лише в сфері компетенції контрольно ревізійної служби, що є досить обмеженою (ст. 8, 10 Закону "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"), можливе стягнення з підприємств грошових сум, що передбачені Законом "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" та Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

21. Трудове право не знає солідарної відповідальності. Тому при заподіянні підприємству, установі, організації шкоди з вини кількох працівників розмір шкоди, який має покрити кожен працівник, визначається з урахуванням міри вини кожного з них, виду і меж матеріальної відповідальності.