Мы ВКонтакте

Стаття 141. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, перелічує тільки основні обов'язки власника. Докладніше вони розкриваються в п. 12 Типових правил. Ці обов'язки власник несе як сторона трудового договору та трудових правовідносин. За виконання перелічених обов'язків власник несе відповідальність перед працівником, а у відповідних випадках - також перед державою. І все-таки власник не позбавляється можливості перерозподіляти названі обов'язки між посадовими особами підприємства. За виконання таких обов'язків посадові особи несуть відповідальність перед власником, а в передбачених законом випадках - і перед державою.

2. Обов'язок правильно організувати працю працівників розкривається як забезпечення таких умов, щоб кожний працював за своєю спеціальністю та кваліфікацією (посадою), які визначені трудовим договором, мав закріплене за ним робоче місце, вчасно до початку роботи був ознайомлений з установленими завданнями і забезпечений роботою протягом усього робочого дня (зміни), щоб кожному були забезпечені здорові та безпечні умови праці, справний стан інструменту, машин, верстатів та іншого устаткування, а також нормальні запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної та ритмічної роботи (підпункт "а" п. 12 Типових правил).

3. Обов'язок власника створити умови для зростання продуктивності праці в підпункті "б" п. 12 Типових правил розкривається як обов'язок впроваджувати новітні досягнення науки, техніки та наукової організації праці, здійснювати заходи щодо підвищення ефективності виробництва, якості роботи та продукції, що виробляється, скорочення використання ручної малокваліфікованої праці, поліпшення організації та підвищення культури виробництва.

З метою створення умов для зростання продуктивності праці на власника покладаються обов'язки розвивати бригадні форми організації праці (це було даниною часу і втратило, на нашу думку, сьогодні практичне значення), розвивати суміщення професій та інші форми інтенсифікації праці, організовувати навчання, поширювати та впроваджувати передових способів і методів праці (підпункт "в" п. 12 Типових правил). З цих правил не можна робити такий висновок, що працівник вправі звернутися до органів по розгляду трудових спорів з вимогою зобов'язати власника запровадити, наприклад, суміщення професій. Така вимога працівника не може бути задоволена через відсутність зустрічного обов'язку власника. Але викладені правила можуть бути основою для висування відповідних вимог при укладенні колективного договору.

Власникові також пропонується з метою створення умов для зростання продуктивності праці вчасно доводити до виробничих підрозділів, бригад і ланок планові завдання, забезпечувати їх виконання з найменшими витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, здійснювати заходи, спрямовані на більш повне виявлення та використання внутрішніх резервів, забезпечення науково обґрунтованого нормування витрат сировини і матеріалів, енергії та палива, раціонального та ощадливого їх використання.

4. На власника покладається обов'язок забезпечити суворе додержання трудової і виробничої дисципліни, постійно здійснювати організаторську, економічну та виховну роботу, спрямовану на її зміцнення, усунення витрат робочого часу, раціональне використання трудових ресурсів, формування стабільних трудових колективів; застосовувати заходи впливу до порушників трудової дисципліни, враховуючи при цьому думку трудового колективу (підпункт "е" п. 12 Типових правил). Слід зазначити, що судова практика не надає юридичного значення діям власників, які не враховують думку трудового колективу при застосуванні до працівників заходів дисциплінарної відповідальності.

5. Підпункти "ж", "з", "и" п. 12 Типових правил розкривають зміст обов'язку власника неухильно додержуватись законодавства про працю та правил охорони праці. Зокрема, власник зобов'язується поліпшувати умови праці, забезпечувати належне технічне устаткування всіх робочих місць і створювати на них умови праці, відповідно до правил охорони праці (при відсутності таких правил власник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації застосовує заходи, які забезпечують безпечні умови праці), вживати необхідних заходів щодо профілактики виробничого травматизму, професійних та інших захворювань працівників, забезпечувати відповідно до діючих норм і положень спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, постійно контролювати знання та додержання працівниками усіх вимог законодавства та інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки.

6. На власника покладається також (підпункт "д" п. 12 Типових правил) обов'язок постійно удосконалювати організацію оплати праці, підвищувати якість нормування праці, забезпечувати матеріальну зацікавленість працівників у результатах їх особистої праці та загальних результатів роботи, забезпечувати правильне застосування діючих умов оплати та нормування праці, видавати заробітну плату у встановлені строки. Водночас стали суперечити новітньому вітчизняному законодавству закріплені в Типових правилах обов'язки власника застосовувати колективні форми оплати праці за кінцевими результатами, забезпечувати правильне співвідношення між зростанням продуктивності праці та заробітною платою. Ці норми у свій час формулювали обов'язки власника підприємства перед державою. Вони завжди виходили за межі предмету трудового права, не могли розглядатися як такі, що регулюють трудові відносини між працівником і власником.

7. Підпункт "л" п. 12 Типових правил зобов'язує власника розглядати і вчасно впроваджувати винаходи та раціоналізаторські пропозиції, підтримувати і заохочувати новаторів виробництва, сприяти масовій технічній творчості. Це правило навряд чи можна визнати нормою прямої дії, яка безпосередньо регулює трудові відносини.

8. На власника покладається обов'язок забезпечувати систематичне підвищення ділової (виробничої) кваліфікації працівників та рівня їх економічних та правових знань, створювати необхідні умови для суміщення роботи з навчанням на виробництві і в навчальних закладах (підпункт "м" п. 12 Типових правил). У силу цього обов'язку підприємство, зокрема, повинне нести витрати на підвищення кваліфікації тих вивільнюваних працівників, які протягом двох років, що передували вивільненню, не мали можливості підвищити кваліфікацію або одержати суміжну професію (ч. 4 ст. 26 Закону "Про зайнятість населення"). На підприємства всіх форм власності покладається обов'язок надання пільг працівникам, які суміщають роботу з навчанням (ст. 202 - 220 КЗпП).

9. Власник зобов'язаний створювати трудовому колективу необхідні умови для реалізації повноважень, які надаються йому відповідно до законодавства, забезпечувати умови для участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями, вчасно розглядати критичні зауваження працівників і повідомляти їм про вжиті заходи. Ці обов'язки власника набувають значення у світлі проблеми соціального партнерства, у тому числі в межах підприємства.

10. Відповідно до ст. 141 КЗпП у межах трудових правовідносин власник зобов'язаний поліпшувати умови не тільки праці працівників, але і їх побуту. Конкретизуючи цей обов'язок, підпункт "о" п. 12 Типових правил покладає на власника обов'язок уважно ставитися до потреб і запитів працівників, забезпечувати поліпшення їх житлових і культурно-побутових умов, здійснювати будівництво, ремонт та утримання в належному стані жилих будинків, гуртожитків, дитячих дошкільних закладів, установ, а також підприємств побутового обслуговування та робочих їдалень, надавати допомогу в кооперативному та індивідуальному будівництві. Усі ці обов'язки в більшості випадків можуть розглядатися тільки як база для їх конкретизації в колективних договорах. Надавати їм значення норм, які формулюють юридичні обов'язки та відповідні їм суб'єктивні права, не можна.

11. На відміну від цивільного права, яке має тисячоліттями відпрацьований механізм забезпечення виконання зобов'язань, такий механізм відносно і власника і працівника в трудових правовідносинах відпрацьований досить мало. Забезпечення обов'язків власника перед працівником і працівника перед власником стало проблематичним. Працівники не можуть домогтися навіть своєчасної виплати заробітної плати, а власник не може домогтися, щоб кожен працівник належно виконував трудові обов'язки.