Мы ВКонтакте

Стаття 163. Видача спеціального одягу та інших засобів індивідуального захисту

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Коментар:

1. В Україні діє ГОСТ 12.4.011-89 "Система стандартів безпеки праці. Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги і класифікація". Цей стандарт передбачає застосування засобів колективного та індивідуального захисту працюючих. Стаття, що коментується, присвячена видачі працівникам засобів індивідуального захисту.

2. Засоби індивідуального захисту видаються працівникам тих професій і посад, що передбачені типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, відповідними галузевими нормами, розробленими і затвердженими на основі типових. До останнього часу в Україні застосовували переважно типові галузеві норми, затверджені державними органами Союзу РСР. Але вже почалася робота із затвердження таких норм державними органами України. Зокрема, наказами Держнаглядохоронпраці затверджені Типові галузеві норми безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту в харчовій промисловості (масложирове, спиртове, лікеро-горілчане, пиво безалкогольне, кондитерське, тютюнове та тютюново-ферментаційне, парфумерно-косметичне і ефіроолійне виробництво); Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського і водного господарства; Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам елеваторної, мукомельно-круп'яної та комбікормової промисловості; Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам зв'язку. Ця робота продовжується.

На власника покладається обов'язок забезпечувати хімчистку, прання, ремонт та інші види догляду за спецодягом та іншими засобами захисту в той час, коли працівники не зайняті на роботі (у період міжзмінних перерв, у вихідні дні). Якщо ж виконання цієї вимоги неможливе або недоцільне, власник зобов'язаний видавати працівникові два комплекти засобів захисту. У цьому випадку термін ношення цих речей подвоюється.

3. Від спецодягу, що видається працівникам відповідно до правил статті, що коментується, слід відрізняти санітарний одяг, який видається працівникам медичних закладів, підприємств побутового обслуговування населення, торгівлі, громадського харчування. Порядок видачі санітарного одягу визначається відповідними галузевими правилами. Щодо підприємств торгівлі і громадського харчування чинними є Норми видачі санітарного одягу, санітарного взуття і санприладдя для працівників підприємств системи Міністерства торгівлі СРСР, що буди свого часу затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР за погодженням з Міністерством охорони праці СРСР і ЦК профспілки працівників державної торгівлі і споживчої кооперації. На підставі цих Норм відповідні умови слід включати до колективного договору.

4. Обов'язок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі - засоби індивідуального захисту) лежить на всіх роботодавцях незалежно від форм власності.

5. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці. Це Положення визначає порядок видачі спеціального одягу, догляду за нею і користування нею. Додатком до названого Положення є форма Особової картки, в якій враховується видача і повернення працівниками засобів індивідуального захисту.

6. Засоби індивідуального захисту є власністю підприємства. Власник зобов'язаний виділити для збереження засобів індивідуального захисту спеціально обладнані приміщення (гардеробні). Працівники зобов'язані дотримуватися встановленого порядку користування засобами індивідуального захисту та їх збереження. Вони мають право залишати в себе засоби індивідуального захисту в неробочий час лише у випадках, передбачених в угодах і колективних договорах, якщо на підприємствах немає умов для зберігання засобів індивідуального захисту поблизу робочих місць (наприклад, на лісозаготівлях, геологорозвідувальних роботах тощо).

7. За незбереження засобів індивідуального захисту працівники несуть матеріальну відповідальність відповідно до п. 1 ст. 133 і п. 5 ст. 134 КЗпП. Але вони не несуть такої відповідальності в тому випадку, якщо незбереження засобів індивідуального захисту було викликане відсутністю умов для їх збереження на підприємстві в період неробочого часу.