Мы ВКонтакте

Стаття 231. Розгляд трудових спорів у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах

У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу);

2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Коментар:

1. Якщо працівник не згоден з рішенням по трудовому спору комісії по трудових спорах, він має право звернутися з позовом до суду (ст. 228 КЗпП). Таке ж право належить представнику працівника, повноваження якого на оскарження рішення комісії по трудових спорах оформлено довіреністю, котра нотаріально посвідчена.

2. Рішення комісії по трудових спорах може бути оскаржене до суду шляхом подання заяви і власником. Заяву від імені юридичної особи підписують лише посадові особи, які мають відповідно до статуту (положення) юридичної особи статус органів юридичної особи. У суді повноваження цих осіб перевіряються за відповідними документами. Від імені юридичної особи оскаржити рішення комісії по трудових спорах до суду мають право й інші особи, повноваження яким надані належно оформленим дорученням.

3. Хоча в ст. 45 ЦПК України містяться правила, які обмежують можливість звернення прокурора до суду із заявою, все-таки в силу ст. 231 КЗпП, яка формулює спеціальне правило, прокурор має право звернутися до суду із заявою по трудовому спору, якщо рішення комісії по трудових спорах суперечить законодавству. Слова "суперечить чинному законодавству" не слід розуміти таким чином, що прокурор не може звернутися із заявою до суду, якщо рішення комісії по трудових спорах суперечить угодам, колективному або трудовому договору. В силу законодавства умови угод, колективних і трудових договорів повинні виконуватися. Отже, рішення комісії по трудових спорах, які суперечить умовам угод, колективного або трудового договору, в кінцевому підсумку суперечить законодавству. А це дає підставу прокурору звернутися до суду із заявою по трудовому спору, вирішеному в комісії по трудовому спору всупереч угодам, колективному або трудовому договору.

4. Зазначимо також, що відповідно до ст. 124 Конституції працівник може звернутися до суду і без попереднього звернення до комісії по трудових спорах.

5. Заяви працівників з проханням про захист трудових прав, порушених іншою стороною трудового договору (власником), розглядаються судами завжди у формі позовного провадження. Це стосується й випадків необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу, як передбачених, так і не передбачених частиною другою ст. 232 КЗпП. Такий висновок зроблено з урахуванням того, що дії власника при прийнятті рішення про прийняття на роботу не можна кваліфікувати як такі, що здійснюються у сфері управлінської діяльності, хоча б вони здійснювалися органом виконавчої влади. Отже, такі дії не можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Викладене підтверджується практикою Верховного Суду (Застосування судами цивільного і цивільно-процесуального законодавства. - К.: Ін Юре, 2002. - с. 132). В порядку, встановленому цією главою, громадяни можуть подавати до судів скарги на рішення, дії або бездіяльність служби зайнятості, органів державного нагляду за охороною праці тощо, оскільки ці органи здійснюють управлінську діяльність.